розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9, законного представника ОСОБА_10. та захисника Горовенка С.В. на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2016 року.

Вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості,

визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 296 КК та виправдано через відсутність в її діянні складу злочину;

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, таку, що не має судимості,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянку України, таку, що не має судимості,

визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 296 КК та виправдано через відсутність в її діянні складу злочину.

Згідно пред'явленого органами досудового слідства обвинувачення, неповнолітні ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 09 липня 2011 року близько 22.00 год, перебуваючи на дискотеці, розташованій біля будівлі Будинку Культури, що по вул. Леніна, 104, в смт Широке, Широківського району, Дніпропетровської області, тобто в громадському місці, під час танцю зачіпали і штовхали руками і тулубом неповнолітню ОСОБА_13, безпричинно провокуючи сварку із нею. Не дивлячись на ігнорування ОСОБА_13 дій обвинувачених, за пропозицією останніх, вона все ж таки вимушена була вийти разом з ними з дискотеки. Перебуваючи за рогом вказаної будівлі, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8, діючи групою осіб, порушуючи загальноприйняті правила поведінки у суспільстві, безпричинно з хуліганських спонукань, спочатку почали виражатися нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_13, ображати і принижувати її, а потім спільно завдали потерпілій удари кулаками в обличчя, тягнули і тріпали за волосся, ударили головою об стіну будівлі та повалили на землю. При цьому, ОСОБА_8 сіла на живіт ОСОБА_13, та завдала останній удари кулаками в обличчя, а потім і удари ногами по тулубу потерпілої.

Вона ж, принижуючи ОСОБА_13, та діючи з особливою зухвалістю і винятковим цинізмом, сидячи на животі останньої, схопила її руками за волосся та почала ображати нецензурною лайкою, застосовуючи фізичне насильство, ображаючи і принижуючи її, змусила просити прощення у неї, а також ОСОБА_11 та ОСОБА_12, називаючи при цьому кожну із них на і'мя та по батькові. В той час коли неповнолітня ОСОБА_8 принижувала ОСОБА_13, ОСОБА_11 з ОСОБА_12 сміялися з неї.

Внаслідок спільних хуліганських дій обвинувачених, неповнолітній ОСОБА_13 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, що викликали тривалий розлад здоров'я - більше 21 доби.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2016 року скасовано вирок суду першої інстанції. ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК та призначено кожній із них покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі статей 75, 104 КК засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням на кожну з них обов'язки, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_13 матеріальну та моральну шкоду, а також витрати на правову допомогу в розмірі 2 409,63 грн, 20 000 грн та 3 000 грн, відповідно.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційних скарзі засуджена ОСОБА_8 просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає помилковим висновок апеляційного суду про порушення ними громадського порядку, оскільки місце, де стався конфлікт з потерпілою, є безлюдним, знаходиться за рогом Будинку Культури і громадським місцем не являється.

У спільній касаційній скарзі засудженої ОСОБА_9, її законного представника ОСОБА_10. та захисника Горовенка С.В., вони просять вирок апеляційного суду скасувати, а справу закрити за відсутністю в діяннях засуджених складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК. Вказують на неналежну оцінку доказів та невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи.Стверджують, що підсудні не мали наміру порушувати громадський порядок, а конфліктна ситуація між ними та потерпілою виникла на грунті особистих неприязних відносин. Вважають, що висновок суду про доведеність винуватості засуджених переважно ґрунтується на необ'єктивних показаннях потерпілої ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_14, а також суперечливих даних висновку судово-медичної експертизи. Вказують про відсутність доказів на підтвердження наявності у діях засуджених ознак "особливої зухвалості" та "виняткового цинізму". Заявляють про порушення в апеляційному суді п. 1 ч. 2 ст. 370 КПК 1960 року, оскільки за наявності у суду підстав для закриття кримінальної справи її не було закрито.

Прокурор, потерпіла ОСОБА_13, представник потерпілої - адвокат Чебикін С.В., законні представники потерпілої ОСОБА_13 - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 подали заперечення на касаційні скарги, в яких вони, посилаючись на безпідставність доводів викладених у скаргах, просять залишити їх без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення скарг, пояснення захисників Трепільченко О.В., Ігнатенко Л.В. та Горовенка С.В. на підтримку касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК 1960 року.

Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як вбачається із змісту касаційної скарги засудженої ОСОБА_9, її законного представника та захисника, останні фактично посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вказують на неналежну оцінку доказів, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Висновки суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, підтверджується сукупністю зібраних у справі, перевірених апеляційним судом у судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

Як видно зі справи, апеляційним судом дотримано вимоги кримінально-процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів по справі. Суд у вироку зазначив джерело доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначив, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дав з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, а висновки виклав в достатньо точних і категоричних судженнях, які виключають сумніви в їх достовірності.

Перевіркою матеріалів справи не встановлено даних стосовно того, що під час збирання (формування) та процесуального закріплення покладених в основу прийнятого судового рішення доказів було допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Твердження про те, що конфліктна ситуація з потерпілою у них виникала з ініціативи потерпілої та на ґрунті особистих неприязних відносин і їх умисел не був направлений на порушення громадського порядку, є безпідставними.

Відповідно до п. 4 роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хуліганство" № 10 від 22 грудня 2006 року (va010700-06) хуліганство слід відрізняти від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій.

За змістом ст. 296 КК, об'єктом захисту цієї норми є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, який відображається у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Мотивом хуліганства є неповага до суспільства, однак, причини вчинення таких дій можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби-то вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Як встановлено судом та підтвердили самі засуджені ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 до 08 липня 2011 року потерпілу ОСОБА_13 вони не знали і жодних неприязних відносин з нею не мали. Проте, як зазначили потерпіла та свідок ОСОБА_14, наступного дня, зустрівшись з засудженими на дискотеці, вони почали безпричинно чіплятися до ОСОБА_13, а потім запропонували їй вийти і поговорити. Зі слів ОСОБА_14 та ОСОБА_18, потерпіла погодившись на пропозицію дівчат, вийшла разом з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 з приміщення дискотеки, де вони повернули за ріг Будинку Культури.

При цьому, як неодноразово заявляли в ході досудового та судового слідства ОСОБА_13 та ОСОБА_14, показанням яких підстав не довіряти не має, засуджені, в момент події не зважаючи на те, що вони знаходяться у громадському місці, неподалік від проведення культурного заходу - дискотеки, і усвідомлюючи, що за ними можуть спостерігати інші відвідувачі та перехожі, одразу накинулися на потерпілу, безпричинно стали висловлюватися на адресу потерпілої нецензурною лайкою, завдавати їй тілесні ушкодження, наказували їй просити у них вибачення та називати їх на ім'я та по батькові.

Саме ці дії засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8, що були направлені на ображання ОСОБА_13, її побиття та подавлення волі, приниження людської гідності потерпілої та демонстрацію своєї вищості і зневаги, а також байдужого ставлення до правил поведінки та моральності, беззаперечно свідчать про особливу зухвалість та цинічність поведінки засуджених,що є основним показником грубого порушення ними громадського порядку.

При цьому не виключається, що вчинення таких протиправних дій починається з мотиву особистого характеру, але в подальшому переходить до явної неповаги до суспільства.

Водночас слід зазначити про те, що громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого.

Між тим, у даному випадку на посягання з боку засуджених на безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок указує і те, що ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8, знаходячись ще у приміщенні дискотеки, у присутності інших людей почали безпричинно чіплятися до потерпілої, після чого вийшли на вилицю, де повернувши за ріг Будинку Культури, проте залишаючись у громадському місці, у присутності свідка ОСОБА_14, незважаючи на те, що повз них можуть проходити перехожі та інші відвідувачі дискотеки, у порушення установлених в суспільстві правил поведінки та моральності, почали вчиняти інкриміновані їм протиправні дії, тобто грубо свідомо посягалися на правоохоронюванні у суспільстві цінності, які захищають громадський порядок.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання сторони захисту на те, що суд апеляційної інстанції при оцінці доказів справи, надав перевагу одному висновку судово-медичної експертизи над іншим, оскільки на кваліфікацію за статтею 296 КК ступінь завданих потерпілій особі тілесних ушкоджень не впливає.

За встановлених апеляційним судом фактичних обставин справи, дії засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК кваліфіковані правильно.

Призначене засудженим ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК, оскільки воно визначено з урахуванням ступіня тяжкості вчиненого злочину та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Покарання засудженим призначене у межах санкції статті інкримінованого злочину, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, підстав для скасування вироку апеляційного суду та закриття кримінальної справи, з мотивів, викладених у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2016 року щодо ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9, законного представника ОСОБА_10. та захисника ГоровенкаС.В. - без задоволення.