розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040660000246 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2016 року,

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, не працюючого, розлученого, раніше не судимого,

- за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статей 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 роки та покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 скасовано у частині призначеного йому покарання та визначено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_3 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 12 вересня 2014 року по 21 травня 2015 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він, спільно з невстановленими слідством особами, матеріали щодо яких виділені у окреме провадження, маючи злочинний намір, спрямований на придбання права на чуже майно шляхом обману, вчинене у великих розмірах, вчинив наступні дії.

У 2013 році, особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, у невстановленому місці отримали інформацію про те, що у квартирі АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1, тривалий час ніхто не проживає та, з метою придбання права на чуже майно шляхом обману, забезпечили наявність підроблених правовстановлюючих документів на квартиру на ім'я ОСОБА_3, а саме: підробили свідоцтво про право власності, довідку з БТІ, довідку з ЖЕП № 53.

Далі, ОСОБА_3, вступивши у невстановлений слідством час та у невстановленому слідством місці у злочинну змову з невстановленими слідством особами, щодо яких матеріали виділені у окреме провадження, 18.11.2013 року, зустрівся біля приміщення нотаріальної контори на АДРЕСА_3 з однією з цих осіб, отримав від неї підроблені правоустановлюючі документи на квартиру на своє ім'я та повідомив приватному нотаріусу ОСОБА_4, що він є власником квартири та бажає видати право на розпорядження цією квартирою. Приватний нотаріус ОСОБА_4, на підставі наданих їй документів, а саме оригіналу паспорту, ідентифікаційного коду ОСОБА_3 та підроблених документів, які вона вважала за достовірні, посвідчила довіреність від ОСОБА_3 видану на ім'я ОСОБА_5 на право розпорядження квартирою АДРЕСА_2 скориставшись якою невстановлені слідством особи продали квартиру ОСОБА_1

Своїми умисними діями, ОСОБА_3, за попередньою змовою з групою невстановлених слідством осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, шляхом обману придбав право власності на квартиру АДРЕСА_2 спричинивши потерпілому ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 212 260 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального, просить провадження щодо нього закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України через відсутність у його діях складу кримінального правопорушення. Звертає увагу, що не мав наміру заволодіти чужим майном шляхом обману.

У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Стороженко С.І. та потерпілий ОСОБА_1 просять залишити судові рішення без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишитибез задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а рішення судів без зміни, думку потерпілого ОСОБА_1 та його представника, які підтримали прокурора, перевіривши матеріали провадження і обговоривши наведені у скарзі та запереченнях доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судом першої інстанції було повно, всебічно та об'єктивно досліджено матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_3, винесено законне, обґрунтоване рішення та надано належну оцінку дослідженим доказам.

Висновки про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, суд першої інстанції обґрунтував посиланнями на досліджені у встановлений спосіб докази, які вмотивовано визнав достовірними.

Так, суд обґрунтовано прийняв до уваги показання потерпілого ОСОБА_1, які він підтвердив у касаційному суді, про те, що квартира АДРЕСА_2 належить йому. 19 січня 2014 року він прийшов до квартири та помітив, що замок змінений і звернувся до міліції. Через деякий час йому зателефонував незнайомий чоловік та повідомив що він є новим власником квартири ОСОБА_1, при цьому вказану квартиру господар нікому не продавав, жодної довіреності на вчинення будь-яких дій від свого імені не віддавав.

Показання потерпілого узгоджуються та логічно стверджуються з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, письмовими доказами у провадженні, висновками експертів, висновком судової почеркознавчої експертизи та іншими доказами.

Суд першої інстанції, правильно врахував і надав оцінку вищевказаним доказам, а тому, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає наведені ОСОБА_3 доводи про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення необґрунтованими.

Апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_3 покарання врахував, як ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, наслідки скоєного, думку потерпілого, який наполягав на суворому покаранні, так і дані про особу засудженого, який вину не визнав, ніде не працює. З огляду на це, обґрунтованим є висновок про безпідставне застосування до засудженого ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України.

Таким чином, призначене покарання у виді реального позбавлення волі, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Зважаючи на вищенаведене, судові рішення є законними і обґрунтованими, призначене покарання справедливим, а відтак касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає. Матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення інших вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

З урахуванням наведеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429, статтями 376, 433, 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.