суддів: Єленіної Ж.М., Британчука В.В., Щепоткіної В.В., розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 08 жовтня 2014 року,

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, захисник ОСОБА_4, посилаючись на неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що дії його підзахисної необхідно кваліфікувати за ст. 116 КК України як умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Також зазначає, що вилучений під час слідчого експерименту ніж, визнаний у подальшому речовим доказом, та висновок судово-медичної криміналістичної експертизи з дослідженням цього ножа є недопустимими доказами. Крім того, на думку захисника,суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_5 у додатковому ознайомленні з матеріалами провадження, чим порушив її право на захист.

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку с. Левадного Гуляйпільського району Запорізької області, без постійного місця проживання,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою в тому, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 15.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у квартирі АДРЕСА_1, де вона проживала зі своїм співмешканцем ОСОБА_6, під час сварки з останнім, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин унаслідок спільного розпивання алкогольних напоїв, завдала потерпілому численних ударів руками, заподіявши легких тілесних ушкоджень. Продовжуючи свої дії, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та його наслідки, з метою умисного вбивства ОСОБА_5 взяла на кухні ніж і цілеспрямовано ударила ОСОБА_6 у надключичну область зліва. В результаті умисних протиправних дій засудженої потерпілий ОСОБА_6 помер на місці події.

Розглянувши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши надані до скарги судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, місцевий суд зробив на підставі сукупності доказів, зібраних та перевірених у судовому засіданні відповідно до процесуального законодавства, зокрема на підставі показань самої засудженої, свідка, а також даних, що містяться у протоколах слідчих дій та інших матеріалах.

Так, із частково визнавальних показань засудженої ОСОБА_5 убачається, що ОСОБА_7 був її співмешканцем. До знайомства з ним вона жила на вулиці, а потім потерпілий запропонував жити разом. Спочатку він ставився до неї добре, а згодом почав її ображати, принижувати і змушував жебракувати біля церкви. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 нетверезою прийшла додому з пляшкою настоянки глоду, яку вони розпили разом із ОСОБА_7 Потім останній висловив претензію з приводу кількості принесеної настоянки, почав принижувати жінку, змушував іти жебракувати, після чого пішов до спальні. ОСОБА_5 тим часом узяла з кухонного столу ніж і підбігла до ОСОБА_7, який протягом 15 хв. оборонявся, аж поки вона не вдарила його ножем в область шиї, від чого потерпілий упав. Про вчинене вбивство ОСОБА_5 розповіла своїм знайомим біля церкви.

Ці показання повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8, якій ОСОБА_5 того ж дня розповіла про фактичні обставини вчиненого нею та запитувала, яке покарання на неї чекає.

З протоколу слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_5 на місці показала і розповіла про обставини скоєного нею кримінального правопорушення, а також вказала, де вона взяла кухонний ніж із пластиковим руків'ям червоного кольору, яким заподіяла удару своєму співмешканцю ОСОБА_6 Цей ніж органом досудового розслідування було оглянуто й вилучено.

Згідно з висновками судово-медичної та судово-медичної криміналістичної експертиз смерть ОСОБА_6 настала внаслідок одиничного колото-різаного поранення лівої надключичної області, заподіяного пласким однобічним гострим колото-ріжучим предметом, яким міг бути клинок наданого на дослідження ножа.

Дані висновку судово-медичної експертизи не виключають можливості виникнення колото-різаного поранення у ОСОБА_6 за умов, вказаних ОСОБА_5 у ході слідчого експерименту та допиту.

Отже, характер заподіяння тілесних ушкоджень, їх локалізація, механізм завдання та застосування знаряддя злочину підтверджують висновок суду про спрямованість умислу ОСОБА_5 на умисне вбивство потерпілого.

Доводи захисника у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_5 вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення у стані сильного душевного хвилювання, є безпідставними.

Так, вчинення дій у афектованому стані має свої специфічні особливості, а саме: наявність дій потерпілої особи та обмеженість у часі. Причому неправомірні дії потерпілої особи є обов'язковою умовою вбивства в стані сильного душевного хвилювання. Із встановлених судом фактичних обставин, не убачається наявність такої обов'язкової умови, а твердження ОСОБА_5 про те, що потерпілий став до неї погано ставитись, ображав, змушував жебракувати, не є показником емоційного стану, що вказує на сильне душевне хвилювання.

Згідно з висновком комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_5 у період вчинення інкримінованого їй правопорушення знаходилась у стані простого алкогольного сп'яніння, тобто вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. У стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту або іншого емоційного стану) ОСОБА_5 не перебувала.

Крім того, знаряддя злочину - ніж, заподіяння ним удару у життєво важливий орган потерпілого, а також конкретні обставини провадження свідчать про те, що кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК є правильною.

Покарання засудженій призначено з урахуванням усіх обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого нею злочину та даних про її особу; воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нею нових злочинів. Це покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК.

Усі доводи сторони захисту щодо зміни вироку місцевого суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_5 за апеляційними скаргами засудженої та її захисника ретельно перевірив апеляційний суд і для їх спростування у своїй ухвалі навів відповідні аргументи, дотримавшись вимог ст. 419 КПК.

Доводів на обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а також того, як ці порушення могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, касаційна скарга захисника не містить. Не встановлено таких порушень і судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих аргументів необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження, а зі змісту скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для її задоволення немає, тому у відкритті касаційного провадження належить відмовити згідно з п. 2 ч.2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 08 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_5 відмовити.