головуючого Дембовського С. Г., суддів Чуйко О. Г. і Крижановського В. Я., за участю прокурора захисника при секретарі Шевченко О. О., ОСОБА_5, Зінорук В. В., розглянувши в судовому засіданні 12 березня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 14 липня 2014 року щодо засудженого,

Вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 5 травня 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за те, що він 29 серпня 2013 року біля 17 години у кафе-барі "1+1" по вулиці І. Цурканя в с. Хоменки Шаргородського району Вінницької області на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, втрутившись у конфлікт між ОСОБА_9 та ОСОБА_10., завдав останньому два удари рукою в голову, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

За апеляціями потерпілого ОСОБА_10 та прокурора вирок місцевого суду в частині звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання скасовано Апеляційним судом Вінницької області та постановлено свій вирок від 14 липня 2014 року.

Цим вироком ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Виключено із вироку вказівку суду про скасування арешту на належну засудженому на праві особистої власності частину будинку АДРЕСА_1. Стягнуто із ОСОБА_8 на користь потерпілого процесуальні витрати в сумі 3 135 грн. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_7 просить вирок апеляційного суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що при призначенні покарання апеляційним судом не враховано щире каяття засудженого, перебування на його утриманні неповнолітніх дітей, часткове відшкодування шкоди, притягнення до кримінальної відповідальності вперше;

захисник ОСОБА_5 просить вирок суду апеляційної інстанції змінити, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого та застосувати ст. 75 КК України. Зазначає, що при призначенні покарання апеляційним судом не враховано обставини, за яких ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_10, а також особу засудженого та пом'якшуючі покарання обставини.

Заслухавши доповідача, думку захисника на підтримання поданих скарг, пояснення прокурора про відсутність підстав для задоволення скарг, перевіривши кримінальне провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у заподіянні ОСОБА_10 умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння та правильність кваліфікації дій засудженого, в касаційних скаргах не заперечується.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги, що ОСОБА_8 умисно вчинив злочин, який згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким.

Також апеляційний суд, з наведенням у вироку переконливих мотивів обґрунтовано визнав неможливим застосування до ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України.

Окрім того, апеляційним судом зазначено, що місцевий суд при звільненні ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням не врахував, що останній суспільно-корисною працею не займався, матеріальну шкоду, зазначену потерплим на лікування в добровільному порядку не відшкодував, а також думку потерпілого про призначення засудженому суворого покарання.

Тому апеляційний суд дійшов вірного висновку про необхідність скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_8 в частині застосування положень ст. 75 КК України та призначити йому покарання у мінімальній межі санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

Отже, покарання засудженому призначено судом 2-ї інстанції відповідно до вимог закону, і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення, як про це ставлять питання у касаційних скаргах захисники, не вбачається.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг захисників.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України суд,

Касаційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Вінницької області від 14 липня 2014 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.