розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010070000358, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого, 24 січня 2014 року Ладижинським міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 лютого 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину та призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням покарання, призначеного за вироком Ладижинського міського суду від 24 січня 2014 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено за сукупністю злочинів покарання строком 3 роки обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2014 року вирок міського суду змінено.

Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання строком 3 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації.

В решті вирок суду залишено без зміни.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, рішення суду щодо котрого в касаційному порядку не оскаржуються.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду з підстав неправильного застосування апеляційним судом кримінального закону, що призвело до погіршення становища засудженого. Зокрема, апеляційний суд безпідставно застосував положення ст. 75 КК України до окремого покарання призначеного засудженому за сукупністю злочинів. Всупереч вимогам ст. 404 КПК України після застосування положень ч. 4 ст. 70 та ст. 75 КК України, звільнив ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки, чим вийшов за межі вимог апеляційної скарги прокурора та погіршив становище засудженого.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 24 грудня 2013 року повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3, в стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу, таємно викрав електрообігрівач марки "Термія" в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_2. ОСОБА_4 спричинено матеріальну шкоду в сумі 546 грн.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який касаційну скаргу захисника підтримав частково, та вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає зміні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.

Не оспорюється і висновок суду про можливість звільнення засудженого від призначеного покарання відповідно до вимог ст. 75 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з наведеного та вимог ст. 75 КК України місцевий суд прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням при призначенні за ч. 2 ст. 185 КК України обмеження волі строком 3 роки.

З таким висновком, який не оспорювався у скаргах, погодився суд апеляційної інстанції.

Разом із тим, змінюючи вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції порушив вимоги закону.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та не вправі вийти за її межі, якщо цим погіршується становище обвинуваченого.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання та обґрунтовано застосовуючи ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції безпідставно збільшив розмір іспитового строку засудженому до 3 років, чим погіршив його становище.

В цій частині скарга захисника підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції зміні.

Касаційна скарга в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції ч. 4 ст. 70 КК України задоволенню не підлягає.

В мотивувальній частині вироку суд першої інстанції належно обґрунтував можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства, проте в резолютивній частині вироку вказав про призначення ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років обмеження волі, яке належить відбувати реально.

Таке рішення суду суперечить роз'ясненням п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , згідно якого, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі іншій злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається.

Призначивши реальне покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, суд не вправі був застосувати ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 24 січня 2014 року ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

На дотримання вимог закону апеляційний суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання, призначеного за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 75 КК України та призначив остаточне покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 433- 438 КПК України колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2014 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів з урахуванням вироку Ладижинського міського суду від 24 січня 2014 року 3 роки обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, іспитовим строком 2 роки.