розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110290000133, за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 3 вересня 2014 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Станишівка Таращанського району Київської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю прокурора Чупрінської Є.С.,

Вироком Таращанського районного суду Київської області від 28 травня 2014 року ОСОБА_4 засуджено:

за ч. 1 ст. 309 КК України на 6 місяців арешту;

за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 3 вересня 2014 року вирок місцевого суду змінено.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

У решті вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі з урахуванням доповнень, прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості. Посилається на ту обставину, що апеляційним судом було безпідставно, без належного мотивування застосовано до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України, що призвело до м'якості призначеного покарання. Також вказує, що при винесенні ухвали було допущено протиріччя, оскільки у її резолютивній частині не зазначено про виключення застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який скаргу з урахуванням доповнень підтримав частково, просив змінити судові рішення та виключити з них вказівку на призначення покарання у виді конфіскації майна, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_4 засуджено за те, що він, восени 2013 року, у с. Станишівка, придбав та виготовив без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, маса якого, у перерахунку на суху речовину, становить 74, 34 гр., який зберігав за місцем свого проживання АДРЕСА_1 до моменту виявлення працівниками міліції 31 березня 2014 року.

У період часу з 10 год. до 13 год. 30 березня 2014 року ОСОБА_4, перебуваючи за місцем свого проживання АДРЕСА_1, безоплатно збув ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, маса якого, у перерахунку на суху речовину, становить 0, 2689 грама.

У період часу з травня 2011 року по 31 березня 2014 року ОСОБА_4 не менше чотирьох разів безоплатно збув ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання з урахуванням встановлених обставин та особи засудженого, поклавши ряд обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Як убачається матеріалів кримінального провадження та ухвали апеляційного суду, звільняючи ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд виходив з того, що засуджений має молодий вік, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв слідству, характеризується позитивно як за місцем проживання так і за місцем роботи.

Обтяжуючих покарання обставин встановлено не було.

Тому доводи прокурора про те, що зазначені вище обставини та дані про особу засудженого не є достатніми для його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Доводи прокурора про ту обставину, що суд апеляційної інстанції не зазначив у резолютивній частині ухвали рішення про виключення застосування покарання у виді конфіскації майна не є підставою для скасування ухвали, оскільки, як убачається із її мотивувальної частини суд обґрунтував позицію щодо незастосування покарання у виді конфіскації майна з посиланням на норму закону.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не встановлено.