головуючого - судді Шибко Л.В., суддів Єлфімова О.В., Крещенка А.М., секретаря судового засідання Гладкіх Л.М., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 березня 2015 року касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013070000000088, на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_5

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 серпня 2014 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ужгорода, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2013 року за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, засуджено за ч. 2 ст. 332 КК України на 5 років позбавлення волі.

Вирішено питання про відшкодування процесуальних витрат.

Вироком Апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2014 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 332 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення кримінального правопорушення.

У решті вирок залишено без зміни.

кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Деруна А.І.

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи правильності засудження ОСОБА_5, просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості. При цьому посилається на те, що судом не враховано конкретні обставини справи та особу засудженого, що давало суду, на його думку, підстави при призначенні покарання засудженому, застосувати ст.ст. 69, 75 КК України.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він на початку червня 2013 року за попередньою змовою групою осіб, організував незаконне переправлення через державний кордон України в Словацьку Республіку двох громадян України - ОСОБА_7 та її малолітнього сина за таких обставин.

Будучи депортованою зі Словацької Республіки та не маючи законних підстав виїхати за кордон громадянка України ОСОБА_7 на початку червня 2013 року звернулася до ОСОБА_5 із проханням допомогти їй та її малолітньому сину нелегально потрапити на територію Словацької Республіки, на що останній погодився.

У відповідності до вказаної домовленості, ОСОБА_5 було визначено маршрут слідування ОСОБА_7 та її сина з м. Ужгорода безпосередньо до українсько - словацького кордону, визначено час та місце його незаконного перетинання.

З метою досягнення відповідного злочинного результату, 10 червня 2013 року ОСОБА_5 залучив до виконання вказаного злочину мешканця с. Гута Ужгородського району ОСОБА_8, який у минулому проходив військову службу на прикордонній лінії державного кордону України та знав розташування прикордонних знаків у даному районі та методику протидії органів прикордонної служби нелегальній міграції.

При цьому в обов'язки ОСОБА_8 входило зустріти ОСОБА_7 та її малолітнього сина в обумовленому місці, надати приміщення для тимчасового перебування в прикордонно - контрольному районі, а в подальшому, діючи за вказівкою ОСОБА_5 безпосередньо супроводжувати останніх через державний кордон України в Словацьку Республіку в місці, яке було визначено останнім, а також у визначений ним проміжок часу.

З метою координації дій, а також підтримання зв'язку під час підготовки та вчинення злочину, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 використовували мобільний зв'язок.

10 червня 2013 року, приблизно о 21 годині, діючи на виконання вказівки ОСОБА_5, ОСОБА_7 разом із своїм сином прибула на автовокзал м. Ужгорода, де їх зустрів ОСОБА_8 який, винайнявши легковий автомобіль марки "Деу - Матіс", р. н. НОМЕР_1, доставив їх до себе додому в с. Гута, Ужгородського району, вул. Центральна, 41, надавши приміщення для тимчасового перебування вказаних осіб у прикордонному контрольованому районі. Очікуючи сприятливих умов та часу незаконного переправлення вказаних осіб у Словаччину, ОСОБА_8, приблизно о 22 год. повідомив про своє прибуття ОСОБА_5

Надалі, 11 червня 2013 року, діючи за вказівкою ОСОБА_5, використовуючи темний час доби та дотримуючись правил конспірації, ОСОБА_8 та супроводжувані ним особи прослідували в напрямку державного кордону України, прибувши приблизно о 2 год. на ділянку, що розташована між прикордонною заставою "Гута" та спостережною вежею. При цьому, під час перебування у вказаному районі, ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_8, якому в ході телефонної розмови дав вказівку щодо маршруту руху до державного кордону, а також повідомив про час та місце незаконного перетинання.

У подальшому, приблизно о 3 годині ОСОБА_5 в черговий раз зателефонував ОСОБА_8, який повідомив останньому про місце їх знаходження та напрямок у якому вони рухаються. Поряд із цим, у ході вказаної телефонної розмови ОСОБА_5 підтвердив, що кордон необхідно перетнути до 5 години ранку.

Рухаючись у напрямку державного кордону України, приблизно о 4 год. ОСОБА_8 та супроводжувані ним особи подолали лінію інженерно - технічних споруд, про що ОСОБА_8 в телефонному режимі повідомив ОСОБА_5, після чого вони продовжили свій рух у напрямку українсько - словацького кордону.

Приблизно о 5 год. 20 хв., під час слідування у напрямку 254 прикордонного знаку, що розташований на території сільської ради с. Кам'яниця Ужгородського району, на відстані приблизно 5 метрів від лінії державного кордону України ОСОБА_8, ОСОБА_7, та ОСОБА_9 було виявлено та затримано прикордонним нарядом ВПС "Гута" Чопського прикордонного загону.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу та просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права та згідно з конституційними засадами та принципами судочинства. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим, зрозумілим та чітким та не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

При вивченні кримінального провадження, колегією суддів касаційного суду встановлено, що 5 серпня 2014 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області постановлено вирок щодо ОСОБА_5

Вказаний вирок місцевого суду було оскаржено до апеляційного суду захисником засудженого та прокурором.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію діяння засудженого просив вирок місцевого суду в частині призначення покарання скасувати та ухвалити вирок, яким призначити за ч. 2 ст. 332 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію діяння засудженого просив вирок суду змінити, призначити засудженому більш м'яке покарання, з застосуванням ст. ст. 69 та 75 КК України.

За результатами розгляду вказаних апеляційних скарг, які розглядалися в одному судовому засіданні, апеляційним судом було постановлено два різних за своєю суттю та змістом судових рішення.

Так, за результатом розгляду апеляційної скарги адвоката, апеляційним судом було постановлено ухвалу, якою скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 серпня 2014 року щодо ОСОБА_5 без змін.

В той же час, за результатом розгляду апеляційної скарги прокурора, апеляційним судом було постановлено свій вирок, яким апеляційну скаргу старшого прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами СБУ, ДМСУ та ДПСУ прокуратури області задоволено, вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 серпня 2014 року щодо ОСОБА_5 в частині призначення покарання скасовано та призначено останньому покарання за ч. 2 ст. 332 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, апеляційним судом, в порушення норм кримінального процесуального закону, щодо однієї особи, в рамках одного кримінального провадження, було постановлено одночасно два різних за своєю суттю та змістом судових рішення, які протирічать одне одному, оскільки одним рішенням вирок місцевого суду було залишено без зміни, а іншим - вирок місцевого суду в частинні призначеного покарання скасовано.

Вказане порушення апеляційним судом норм кримінального процесуального закону призвело до невизначеності в частині того, яке саме рішення було прийнято апеляційним судом за результатами розгляду апеляційних скарг, оскільки рішення апеляційного суду, в різних судових рішеннях, в частині призначеного засудженому покарання є незрозумілим та унеможливлює їх виконання.

У зв'язку з чим колегія суддів, вважає, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам закону, а отже підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

З цих же підстав підлягає скасуванню й ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2014 року.

Під час нового апеляційного розгляду необхідно усунути вказані недоліки та постановити судове рішення у відповідності з усіма вимогами кримінального процесуального законодавства.

Одночасно, під час перевірки доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, апеляційному суду належить прийняти рішення з урахуванням того, чи є взагалі в кримінальному провадженні дані щодо засобу вчинення злочину, коли та ким використовувався автомобіль, кому він належить, а також вирішити інші питання, необхідні для прийняття рішення по суті.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_5, а також ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2014 року щодо нього ж скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.