Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Єлфімова О.В., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула 10 березня 2015 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року.

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено ОСОБА_1, 1986 р. н., громадянку України, не судиму, за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням на 1 рік права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом однорічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пп. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 й ОСОБА_4 30 000 і 10 000 грн відповідно на відшкодування моральної шкоди, а на користь останнього ще й 166 282 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно вироку, ОСОБА_1 22.07.2011 о 08:15, керуючи автомобілем "Mazda" на вул. Маяковського в м. Дніпропетровську, порушила п. 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та виїхала на смугу зустрічного руху й зіткнулась із зустрічним автомобілем "Toyota", що спричинило водію останнього транспортного засобу ОСОБА_3 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту й однобічність судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженої внаслідок суворості, просить змінити вказані судові рішення, призначивши засудженій покарання у виді штрафу із залишенням без розгляду цивільного позову потерпілих.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити оскаржені рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а неповнота досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга захисника в даній справі, самі по собі, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку.

Твердження в касаційній скарзі про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за який її засуджено безпідставні, оскільки протилежні висновки судів в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такі висновки відповідають показанням засудженої ОСОБА_1 про її виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого 22.07.2011 сталась ДТП; показанням потерпілого ОСОБА_3 про обставини вказаного ДТП; показанням свідка ОСОБА_5 про обставини оформлення матеріалів ДТП та обстановку на місці події; даним протоколу огляду місця ДТП від 22.07.2011; даним протоколів огляду й перевірки технічного стану автомобілів-учасників ДТП від 22.07.2011 та від 12.01.2012; даним довідки № 60 від 22.07.2011 про звернення потерпілого ОСОБА_3 до лікарні та поставлений діагноз; даним висновку експерта № 4202э від 29.12.2011 про характер, локалізацію й тяжкість заподіяних потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень; даним протоколу відтворення обстановки і обставин події від 18.07.2012 за участю потерпілого ОСОБА_3; висновку комплексної металознавчої та транспортно-трасологічної експертизи № 4093/4094/6129 від 07.06.2012 про механізм та характер пошкодження переднього лівого колеса на автомобілі засудженої та показанням експертів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з приводу її проведення; висновку автотехнічної експертизи № 70/27-499 від 20.07.2012 про порушення засудженою відповідних пунктів Правил дорожнього руху; висновку товарознавця № 316/11 від 01.08.2011 про розмір матеріальних збитків внаслідок пошкодження автомобіля "Toyota".

Зазначеними доказами, які обґрунтовано, усупереч твердженню захисника в касаційній скарзі, визнані апеляційним судом належними, допустимими і достовірними, спростовуються доводи адвоката про розгерметизацію колеса на автомобілі засудженої через наїзд на вибоїну, внаслідок чого, нібито, сталася ДТП.

Доводи захисника про порушення місцевим судом порядку проведення судового слідства й необґрунтованість відмов в задоволенні клопотань сторони захисту є безпідставними, оскільки з протоколу судового засідання (т. 2 а. с. 129-130) вбачається, як обґрунтовано визнав апеляційний суд, що першою була допитана саме підсудна, а заявлені клопотання вирішувалися у відповідності до вимог ст. 296 КПК України 1960 року.

Розмір матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля "Toyota" встановлений вищезазначеним висновком товарознавця, а наданий стороною захисту висновок експерта торгово-промислової палати обґрунтовано не взятий судом до уваги, оскільки він ґрунтується не на матеріалах справи, а на даних бюлетеня товарознавця.

Отже, цивільний позов вирішений судом у відповідності до вимог статті 328 КПК України 1960 року із зазначенням у вироку відповідного обґрунтування розміру відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Покарання засудженій призначено у відповідності до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Апеляційний суд розглянув справу у відповідності до положень кримінально-процесуального закону, а постановлена ним ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки в ній, усупереч твердженню захисника в касаційній скарзі, достатньо вмотивовано висновки про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , статтями 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів,

Вирок Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.