ознайомившись з касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Таращанського районного суду Київської області від 7 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 9 грудня 2014 року,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_1, 1971 р.н., громадянина України, неодноразово судимого, останній раз - 20.05.2010 за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі, звільненого 21.01.2014 умовно-достроково на 1 рік 16 днів, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі;

- на підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_1 в ніч на 23.05.2014 проник в приміщення належного ОСОБА_2 магазину на АДРЕСА_2 й повторно таємно викрав 165,10 грн виручки та продуктів на 808,9 грн.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати вказані судові рішення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, самі по собі можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України, апеляційним судом.

Отже, в касаційній скарзі засудженого відсутні посилання на підстави для зміни чи скасування судових рішень судом касаційної інстанції, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК України.

Твердження засудженого про недоведеність його вини у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно та поєднаному з проникненням у приміщення є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такі висновки відповідають показанням потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 про виявлення слідів проникнення в магазин 23.05.2014 та зникнення товару й виручки; показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виявлення 23.04.2013 сплячого в стані алкогольного сп'яніння посеред лісосмуги засудженого, навколо якого лежали викрадені продукти; даним протоколів огляду місця події від 23.04.2014 про огляд магазину та лісосмуги, де виявлено засудженого з викраденими продуктами; даним протоколу огляду місця події від 28.05.2014 про огляд в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" у місті Тараща Київської області залишку товару із відповідним маркуванням, що знаходився в магазині в селі Северинівка; даним протоколу огляду предметів від 28.05.2014; даним акту від 23.05.2014 про нестачу товарів у магазині в селі Северинівка.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні вказаного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії.

Судом апеляційної інстанції належним чином перевірялися доводи засудженого про фальсифікацію працівниками міліції матеріалів кримінального провадження й були мотивовано відхилені як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Інші порушення, які на думку засудженого мали місце під час судового розгляду кримінального провадження щодо нього, нічим не підтверджені.

Покарання засудженому призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи засудженого на спростування вищезазначених висновків не переконливі.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Таращанського районного суду Київської області від 7 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 9 грудня 2014 року стосовно ОСОБА_1.