Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Шибко Л.В., Крещенка А.М.,

ознайомившись з касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Заводсього районного суду АДРЕСА_1 від 14 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 4 грудня 2014 року,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму, уродженку міста Благовещенська Алтайського краю Росіїської Федерації, мешканку АДРЕСА_1,

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України до 1700 грн штрафу.

Згідно вироку, ОСОБА_2 в грудні 2012 року у м. Миколаєві, з метою заволодіння шляхом обману грошовими коштами потерпілої ОСОБА_3, яка звернулась до неї вважаючи, що засуджена може вплинути на прийняття посадовими особами виконавчого комітету Миколаївської міської ради позитивного рішення про забезпечення родини потерпілої житлом, повідомила останній неправдиві відомості про наявність у неї відповідних зв'язків і можливість вирішення вказаного питання та за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, 29.04.2013 отримала від ОСОБА_3 16 000 доларів США, які були несправжніми (імітаційні засоби).

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вказані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається захисник у касаційній скарзі, самі по собі можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України, апеляційним судом.

Отже, в касаційній скарзі захисника відсутні посилання на підстави для зміни чи скасування судових рішень судом касаційної інстанції, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК України.

Твердження захисника про недоведеність вини засудженої у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілій, є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такі висновки відповідають показанням засудженої ОСОБА_2 яка не заперечувала, що допомагала потерпілій у вирішенні житлового питання, отримала від неї документи та 16 000 доларів США для передачі депутатам Миколаївської міської ради; показанням потерпілої ОСОБА_3 про те як засуджена пообіцяла їй за 16 000 доларів допомогти придбати 2 кімнати у гуртожитку; показанням свідка ОСОБА_5 про те як він із засудженою зустрілись з потерпілою і розмовляли про передачу коштів ОСОБА_6; показанням свідка ОСОБА_7 про те як ОСОБА_5 цікавився вартістю кімнат у гуртожитку, але з приводу їх придбання до нього ніхто не звертався; показанням свідка ОСОБА_8 про повідомлення засудженою потерпілій вартості кімнати в гуртожитку; показанням свідка-понятої ОСОБА_4 про обшук та виявлення у засудженої грошей; даним протоколу затримання ОСОБА_2 від 29.04.2013 про добровільну видачу останньою 160 купюр номіналом 100 доларів США кожна, які були просвічені ультрафіолетовим промінням та випромінювались; даним листа Миколаївської міської ради від 30.04.2013 про те, що засуджена та ОСОБА_5 не входять до складу її депутатів або їх помічників-консультантів; висновку експерта № 654 від 07.06.2013 про виявлення на виданих засудженою грошових банкнотах люмінофору; даними акту від 08.05.2013 про передачу засудженою документів, які їй передала потерпіла для вирішення питання щодо отримання житла; даним протоколів про результати аудіо, відеоконтролю за особою, із застосуванням спеціальних технічних засобів аудіо, відеофіксації та носія інформації від 27.05.2013, 07.06.2013 про розмову засудженої із потерпілою щодо необхідності передачі коштів за житло; даним протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 27.05.2013 про вручення 29.04.2013 потерпілій імітаційних засобів - 16 000 доларів США, які вона передала засудженій; даним протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 27.05.2013 про розмову засудженої із потерпілою щодо кімнат в гуртожитку.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в скоєнні вказаного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами належним чином перевірялися та були мотивовано відхилені доводи захисника про відсутність у засудженої умислу на заволодіння коштами потерпілої шляхом обману.

Зазначеними вище доказами спростовуються і твердження захисника про відсутність у ОСОБА_2 попередньої змови із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.

Покарання засудженій призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи захисника на спростування вищезазначених висновків не переконливі.

Інші порушення та недоліки оскаржених судових рішень (зокрема щодо ненадання органом досудового розслідування протоколу виготовлення імітаційних засобів, зміни обвинувачення в суді, тощо), на які звертає увагу захисник в касаційній скарзі, не є істотними, оскільки вони не перешкодили повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Заводсього районного суду АДРЕСА_1 від 14 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 4 грудня 2014 року стосовно ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.