розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року,

Вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за:

ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року вирок суду залишений без зміни.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2, за невстановлених органом досудового розслідування обставин, незаконно придбав психотропну речовину обіг якої обмежено - "метамфетамін" вагою не менше 1,1486 г і переніс за місцем свого проживання: АДРЕСА_1, де незаконно зберігав з метою збуту.

29 липня 2014 року в період часу з 20 год. 40 хв. до 20 год. 47 хв. ОСОБА_2, знаходячись за місцем свого проживання, незаконно збув ОСОБА_3 психотропну речовину "метамфетамін" вагою 0,049 г.

Частину психотропної речовини "метамфетамін" у кількості не менше 0,036 г він продовжив зберігати за місцем свого проживання, а іншу частину "метамфетаміну" вагою не менше 1,0636 г залишив при собі з метою збуту, яка у нього була вилучена в ході особистого обшуку в ніч на 30 липня 2014 року.

30 липня 2014 року в період часу з 01 год. 12 хв. до 01 год. 57 хв., в ході обшуку місця проживання ОСОБА_2 було виявлено два пакети з психотропною речовиною "метамфетамін" масою 0,0242 г та 0,0118 г відповідно, яку ОСОБА_2 незаконно зберігав з метою збуту.

Крім того, ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, за невстановлених обставин, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - "канабіс", маса якого, в перерахунку на суху речовину, становить 12,671 г, яку він зберігав за місцем свого проживання без мети збуту, та яка була у нього вилучена в ході обшуку його житла в ніч на 30 липня 2014 року.

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, просить вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду змінити та призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вказує на істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, при винесенні рішень не у повній мірі враховано ряд пом'якшуючих обставин, а саме: визнання вини та щире каяття засудженого, сприяння в розкритті злочину, а також відсутність тяжких наслідків від незаконних дій ОСОБА_2

Крім того, на думку захисника, судами не було враховано того, що ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався; не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; позитивні характеристики за місцем проживання та роботи; наявність вищої освіти; працевлаштованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як убачається з касаційної скарги, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України та доведеність його вини у інкримінованих йому злочинах в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Стаття 75 КК України передбачає можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як убачається із наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжкого кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується опосередковано. Обставиною, що пом'якшує покарання є повне визнання своєї вини та щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину у стані наркотичного сп'яніння.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 є приватним підприємцем, та за місцем роботи характеризується позитивно.

Отже, суд обґрунтовано призначив покарання необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Крім того, як убачається з копії ухвали апеляційного суду, доводи захисника в апеляційній скарзі, що є аналогічними за своїм змістом доводам її касаційної скарги, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, належно перевірені апеляційним судом. Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, судом касаційної інстанції не виявлено.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що в даному випадку необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року.