ознайомившись з касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2015 року,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, уродженця села Паракар Ечміадзінського району Вірменії, мешканця АДРЕСА_1,

- за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а на підставі п. "в" ст. 1 Закону України від 08.04.2014 "Про амністію у 2014 році" - звільнено від відбування покарання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 910,44 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 40 000 грн - моральної.

Згідно вироку, ОСОБА_1 19.04.2009 о 23:50 в стані алкогольного сп'яніння біля кафе "Корал" на вул. 1-го травня, 7 в селі Малинівка Чугуївського району Харківської області безпричинно ударив ОСОБА_2 ногою по голові, зламавши останньому щелепу та спричинивши забій головного мозку, тобто умисно заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а вирок місцевого суду - змінити, відмовивши ОСОБА_2 в задоволенні цивільного позову про стягнення моральної шкоди.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини, правильність кваліфікації дій засудженого, справедливість призначеного покарання та звільнення від його відбування, а також розмір відшкодування матеріальної шкоди у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи засудженого про неправильне вирішення судом цивільного позову в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди необґрунтовані.

Розмір вказаного відшкодування визначений судом з урахуванням вимог ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України і є обґрунтованим, а в касаційній скарзі відсутні посилання на достатні підстави для зменшення його суми.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи засудженого на спростування вищезазначених висновків не переконливі.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2015 року стосовно ОСОБА_1.