Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів Мороза М.А., Наставного В.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

засудженої ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 05 березня 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - Горбаня В.В. на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1

Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, яка не має судимості, засуджено за ст. 368 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що є її власністю.

Строк відбування покарання вказано рахувати з 03 листопада 2011 року. Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Так, ОСОБА_1, обіймаючи посаду головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, будучи службовою особою, вимагала та отримала від ОСОБА_3 20 грудня 2010 року та 11 лютого 2011 року в приміщенні адміністративної будівлі Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції, що за адресою: м. Київ, пр-т. Бажана, 7-Е хабара 2 000 гривень та 8 000 гривень відповідно за відкриття виконавчого провадження та вчасного його виконання за заявою останнього. 11 лютого 2011 року після одержання грошових коштів в якості хабара ОСОБА_1 було затримано співробітниками ГВ БКОЗ Управління СБ у м. Києві. В ході огляду місця події у правій кишені форменого кітеля (піджака) ОСОБА_1, у який остання була одягнена, виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 8 000 грн., які остання одержала як другу частину з раніше обумовленої суми хабара в розмірі 10 000 гривень від ОСОБА_3

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року вирок змінено. Вказано вважати ОСОБА_1 засудженою за ст. 368 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 ч. 1 п.п. 2, 3 КК України. ОСОБА_1 звільнено з під варти в залі суду. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі і доповненнях до неї прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості і направити справу на новий апеляційний розгляд. Вважає застосування ст. 75 КК України необґрунтованим, оскільки апеляційним судом не врахована тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, а призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджена вказує на безпідставність її доводів.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги, доводи засудженої про заперечення проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації її дій за ст. 368 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильність застосування апеляційним судом ст. 75 КК України та невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо призначеного покарання.

При призначені ОСОБА_1 покарання суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про особу засудженої, обставини, що пом'якшують і обтяжують її покарання.

Так, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_1 визнано винною і засуджено, є тяжким, дані про особу засудженої, яка має постійне місце проживання в м. Києві, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за попереднім місцем роботи. Врахував апеляційний суд і обставину того, що ОСОБА_1 має батьків похилого віку, один з яких є інвалідом 3 групи, та брата, який є інвалідом 2 групи безстроково, пенсіонером МВС. Враховані апеляційним судом і наявні в матеріалах справи дані про поганий стан здоров'я самої ОСОБА_1, яка майже 3 роки перебуває під вартою. Також апеляційний суд взяв до уваги і те, що тяжких наслідків від вчиненого нею злочину не настало. Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити засудженій покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, а прийняте рішення належним чином мотивував. Отже, обставини, на які є посилання в касаційній скарзі прокурора, були належним чином враховані судом апеляційної інстанції при призначенні засудженій покарання, їм дана правильна оцінка, а прийняте рішення є мотивованим. Покарання засудженій призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, призначене їй покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Неправильного застосування ст. 75 КК України не встановлено.

Безпідставними є і доводи касаційної скарги прокурора щодо порушення апеляційним судом вимог ст. 355 ч. 1 КПК України 1960 року, так як розгляд справи було проведено 09 вересня 2014 року, а доповнення та зміни до апеляційних скарг були подані захисником та засудженою 05 вересня 2014 року, тобто до початку розгляду справи в апеляційному порядку. Посилання прокурора в доповненнях до касаційної скарги на не зазначення в судових рішеннях редакції статті закону, за якою ОСОБА_1 визнано винною є необґрунтованими, оскільки дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 368 ч. 3 КК України та їй призначено покарання за в тій редакції вказаної статті, яка діяла на час вчинення інкримінованого їй діяння. Неправильного застосування кримінального закону за таких обставин колегією суддів не встановлено, не зазначено цього і в доповненнях до касаційної скарги прокурора. За таких обставин, не зазначення в судових рішеннях редакції статті не є безумовною підставою для їх скасування.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.