розглянувши у судовому засіданні 5 березня 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2012 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму, засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю строком на три роки та з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві приватної власності. Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2012 року апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишено без задоволення, вирок суду щодо неї - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона у другій половині 2004 року, обіймаючи посаду головного бухгалтера ТОВ "Промелектропостачання", тобто будучи посадовою особою, у порушення своїх посадових обов'язків, вступила у злочинний зговір з приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, діючи згідно зговору з ними, зловживаючи своїм службовим становищем, перерахувала останнім грошові кошти зазначеного товариства за фактично не виконані для цього товариства роботи та не надані послуги, не поставлені товари, які в свою чергу переводили грошові кошти у готівку і повертали ОСОБА_1 за певну винагороду від перерахованої і повернутої суми, а також за свою участь в іспитах мережі СІРА в Україні, спричинивши ТОВ "Промелектропостачання" матеріальну шкоду на загальну суму 323 831 грн.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджена ОСОБА_1 просить змінити судові рішення щодо неї, пом'якшити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України до п'яти років позбавлення волі та із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України. Прохання обґрунтувала тим, що визнала вину, щиро кається, добровільно частково відшкодувала завдані збитки, має незадовільний стан здоров'я, характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, роботи та сім'ю.

У судове засідання касаційного суду засуджена ОСОБА_1 не з'явилась, за наданою суду інформацією постанова про її розшук не виконана, місце перебування засудженої невідоме.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів та в касаційній скарзі не оспорюються, як і кваліфікація її дій за вказаним злочином.

Що стосується доводів засудженої у касаційній скарзі про суворість призначеного їй покарання, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними.

Так, суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок суду без зміни, в своєму рішенні зазначив, що при призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував повною мірою дані про особу засудженої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, за місцем проживання характеризується посередньо, а за місцем роботи - позитивно, частково відшкодувала заподіяну шкоду, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є особливо тяжким. Судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1

При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, з яким і погоджується колегія суддів, що всі наведені обставини та дані про особу засудженої, які пом'якшують покарання, вже були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання в мінімальних межах санкції ч. 5 ст. 191 КК України, а тому суд не знайшов підстав вважати ці ж обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Відповідно до вимог ст. 399 КПК України 1960 року вказівки суду, який розглянув справу у касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Суд апеляційної інстанції вказаних вимог кримінально-процесуального закону дотримався.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2011 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та її особі внаслідок м'якості через застосування при призначенні покарання положень статей 69, 75, 76 КК України (том 8 а.с. 273-274).

Таким чином, з огляду на наведені дані, що характеризують особу засудженої, конкретні обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, а також з урахуванням вимог ст. 399 КПК України 1960 року, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а призначене ОСОБА_1 покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо мети виправлення та перевиховання особи, яка вчинила злочин.

Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання невідповідним внаслідок суворості, а також підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженої задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а її касаційну скаргу - без задоволення.