Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,

при секретарі Шапулі В.В.,

за участю прокурора Подоляка М.С.,

захисника ОСОБА_1,

засудженої ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013040670000130, за обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судиму,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2014 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих повноважень на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності строком на 1 рік та зі штрафом у розмірі 8500 грн.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на неї певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2014 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Як убачається з вироку суду, ОСОБА_2 засуджено за те, що обіймаючи, відповідно до наказу начальника Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 20.05.2012 року № 1305-к посаду головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, будучи державним службовцем та державним реєстратором прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , будучи особою, яка постійно здійснює організаційно-розпорядчі функції, тобто, відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , будучи службовою особою сьомої категорії посад державних службовців, здійснила зловживання службовим становищем за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2 всупереч нормам діючого законодавства, що забороняє здійснення реєстрації в разі постановлення рішення суду про заборону вчинення таких дій, всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, а саме - ОСОБА_3, вчинила дії з реєстрації прав власності, а саме 09.01.2013 року приблизно о 17.30 годин, перебуваючи у службовому кабінеті Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського управління юстиції, розташованому по вул. Комсомольській, буд. 56 у м. Дніпропетровську, будучи службовою особою, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використовуючи надане їй службове становище, здійснила державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - виставковий салон непродовольчих товарів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, середньою ринковою вартістю 3 700 000,0 гривень з урахуванням ПДВ згідно довідки суб'єкта оціночної діяльності ФОП, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян, за громадянкою ОСОБА_3, чим спричинила тяжкі наслідки.

У касаційній скарзі, засуджена ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку районного суду та ухвали апеляційного суду та закриття кримінального провадження. Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що в її діях відсутній склад інкримінованого їй злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженої ОСОБА_2 та в її інтересах захисника ОСОБА_1, які підтримали касаційну скаргу засудженої, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Засудженою ОСОБА_2 у касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень щодо неї у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_2, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами.

Доводи засудженої про те, що її дії носили законний характер так, як на дане майно, а саме виставковий зал непродовольчих товарів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, був наданий договір дарування, укладений до прийняття рішення відповідними державними органами щодо заборони до його відчуження, на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки вина засудженої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України підтверджується доказами у справі, яким суд дав належну оцінку та які узгоджуються між собою.

Так ОСОБА_2 у порушення своїх посадових обов'язків, головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, вчинила дії з реєстрації прав власності.

Зокрема винність ОСОБА_2 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_5, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, витягом з Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна під номерами № 6145, № 5996, № 5811 про те, що на час звернення представника ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції - 2 січня 2013 року, мали місце обтяження: 1) накладено арешт на об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 611,6 кв. м., власником якого є ОСОБА_11, 2) накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_11 Ці відомості були наявні у реєстраційній справі на об'єкт нерухомості - виставковий зал непродовольчих товарів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Тобто, судом було встановлено, що державному реєстратору ОСОБА_2 на момент розгляду заяви представника ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на виставковий зал непродовольчих товарів, та прийняття рішення про його реєстрацію було відомо про наявність обтяжень на зазначений об'єкт нерухомості. Зазначені докази вини засудженої узгоджуються між собою, зібрані із дотриманням вимог КПК (4651-17) у зв'язку із чим судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про можливість прийняття цих доказів.

Зазначені у касаційній скарзі ОСОБА_2 доводи про те, що висновки в цій частині не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, є необґрунтованими, оскільки суд, у відповідності до вимог процесуального закону, дав оцінку доказам, ґрунтуючись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, навівши у вироку мотиви прийнятого рішення.

Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги кримінального процесуального закону повністю дотримані, судове засідання проведено повно та всебічно досліджені всі докази по справі, яким суд дав належну оцінку.

Доводи засудженої ОСОБА_2 про те, що в її діях відсутній склад інкримінованого їй кримінального правопорушення, були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій та визнані непереконливими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, які суд навів у своєму рішенні, належним чином мотивуючи своє рішення.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2про те, що її діями не було завдано ніякої матеріальної або майнової шкоди також є безпідставними, оскільки діями засудженої ОСОБА_2, в порушення вимог закону, фактично було встановлено право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, яке було оцінено на суму 3 700 000 грн.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364 КК України кваліфіковано правильно, підстав для їх перекваліфікації колегія суддів не вбачає.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, не виявлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, даних про особу засудженої, її ролі, наслідків вчиненого та інших обставин, і є справедливим.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_2, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженої немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 433- 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.