розглянула в судовому засіданні 05 березня 2015 року в м. Києві кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за касаційною скаргою з доповненнями засудженої ОСОБА_2 та з доповненнями до касаційної скарги засудженої від захисника ОСОБА_1 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2011 року.

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 вересня 2011 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, раніше не судима, -

засуджена за:

ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна;

ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна.

Вироком вирішено питання щодо цивільного позову та про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2011 року зазначений вирок змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 3 ст. 15, п.6 ч. 2 ст. 115 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за те, що вона 04 вересня 2010 року близько 11 год., знаходячись в с. Пеньківка Шаргородського району Вінницької області, з корисливих мотивів, маючи при собі ломик, вирішила, з метою крадіжки чужого майна, проникнути таємно в будинок ОСОБА_3 по АДРЕСА_1

Скориставшись тим, що ОСОБА_3 знаходилась на городі неподалік від будинку, ОСОБА_2 таємно шляхом вільного доступу через відкриті вхідні двері проникла до будинку, де стала шукати кошти, належні потерпілій і, не знайшовши нічого, з метою доведення до кінця свого умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, вирішила дочекатися доки ОСОБА_3 зайде в будинок і скоїти розбійний напад на неї.

Коли ОСОБА_3 зайшла в сіни власного будинку, ОСОБА_2 з метою відкритого заволодіння майном ОСОБА_3 ломиком, який мала з собою зі значним зусиллям нанесла один удар потерпілій по голові, вимагаючи у останньої передати їй кошти. Від удару ОСОБА_3 упала на підлогу та почала кричати, кликати на допомогу та благати ОСОБА_2 не позбавляти її життя.

ОСОБА_2, не дочекавшись поки потерпіла передасть їй кошти, помітивши через відкриті двері, що на крик до будинку ОСОБА_3 біжать сторонні особи, закрила зсередини на клямку вхідні двері в будинок та під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_3 вирішила останню позбавити життя, умисно нанесла ломиком три удари у життєво важливі органи потерпілої, а саме, по голові та обличчю ОСОБА_3, при цьому продовжувала вимагати у останньої передати їй кошти, при цьому ОСОБА_4 утримувала руками потерпілу, притискаючи її до підлоги, а ганчіркою у вигляді хустки, яку знайшла там же на підлозі, закривала їй рота щоб остання припинила кричати, кликати на допомогу, та не давала змогу їй піднятися і залишити будинок.

ОСОБА_2 свої дії, які були спрямовані на умисне вбивство з корисливих мотивів ОСОБА_3, довести до кінця не змогла, так як під час вчинення даного злочину була виявлена та затримана ОСОБА_5 та сусідами, які почули крик з будинку ОСОБА_3 і прибігли на допомогу.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджена ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення відносно неї в частині засудження її за ч.3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України і кримінальну справу в цій частині - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного злочину, а також просить пом'якшити призначене їй за ч. 3 ст. 187 КК України покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України, та звільнити її від відбування призначеного покарання на підставі ст. ст. 79, 84 КК України. При цьому посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, що, на її думку полягало в тому, що вона не мала умислу на вбивство потерпілої і вирок суду побудований на припущеннях; що в матеріалах справи відсутні, також, докази щодо наявності в її діях умислу на вчинення крадіжки та розбійного нападу; зазначає, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, не встановлені всі фактичні обставини у справі, які мають суттєве значення; що в основу обвинувачення покладені докази, отримані з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та порушено її право на захист. Крім того, посилається на те, що судом апеляційної інстанції не наведено мотивів, з яких відхилено її апеляцію.

У доповненнях до касаційної скарги засудженої захисник ОСОБА_1 зазначає, що кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України є невірною; що в матеріалах справи відсутні докази, які доводять наявність у діях засудженої умислу на позбавлення життя потерпілої; зазначає про неправильне вирішення, на його думку, цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді, засуджену ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_1, які підтримали касаційну скаргу з доповненнями, прокурора, який просив скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнень до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга з доповненнями підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд з таких підстав.

Суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінальної справи, визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 3 ст. 187 КК України, та призначив, застосувавши положення ст. 70 КК України, відповідне покарання.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, засуджена ОСОБА_2 подала апеляцію з доповненнями до неї, в якій просила вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування. При цьому посилалась на те, що вирок суду є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст. 323 КПК України 1960 року, досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, в матеріалах справи містяться розбіжності в показах свідків, які судом не усунуті. Зазначає, що наміру на вбивство потерпілої у неї не було і її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України. Крім того, засуджена наводила, також, доводи, які є аналогічними доводам її касаційної скарги.

Також на вирок суду було подано апеляцію зі змінами до неї і прокурором, в якій порушувалось питання про перекваліфікацію дій засудженої з ч 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальну справу за вказаними апеляціями, дійшов висновку про безпідставність апеляції засудженої. Разом з цим, дійшов висновку про обґрунтованість доводів прокурора. Дії засудженої ОСОБА_2 апеляційний суд перекваліфікував з ч 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. В решті вирок суду залишено без зміни.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Вказані вимоги кримінально-процесуального закону апеляційним судом не виконані.

Апеляційний суд доводи, наведені у апеляції засудженої, які стосуються фактичних обставин справи, зокрема, щодо відсутності в матеріалах справи доказів, які свідчать про наявність у ОСОБА_2 умислу на вбивство потерпілої, та істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, а саме відповідності вироку суду вимогам ст. 323 КПК України 1960 року, належним чином не перевірив і, як наслідок, відповідних мотивів на їх спростування не навів.

Поряд з цим, задовольняючи апеляцію прокурора та перекваліфіковуючи дії засудженої з ч 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, апеляційний суд в ухвалі відповідних мотивів не навів та не зазначив, при цьому, яких саме дій не вчинила ОСОБА_2 для доведення злочину до кінця.

За таких обставин, висновки апеляційного суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України є недостатньо вмотивовані і передчасні.

Наведені порушення, на думку колегії суддів, є такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення по справі в апеляційній інстанції, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, касаційна скарга засудженої з доповненнями до неї - частковому задоволенню, справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих апеляцій на вирок місцевого суду, обґрунтованість доводів касаційної скарги засудженої з доповненнями до неї і постановити законне та обґрунтоване рішення.