Вищий спеціалізований суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

головуючого Фурика Ю.П., суддів: при секретарі Британчука В.В., Григор'євої І.В., Мельник Г.А., за участю прокурора Басюка С.В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року у кримінальному провадженні № 12013010250000143 щодо

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 раніше судимого вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2011 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК,

Вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням ст. 69 до покарання у виді штрафу в розмірі 1020 грн.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Апеляційним судом Вінницької області вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано та постановлено свій, яким ОСОБА_6 призначено за ч. 1 ст. 263 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винними у незаконному придбанні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї.

Так, 20 березня 2013 року в будинку АДРЕСА_1 Оратівського району Вінницької області ОСОБА_6 незаконно збув ОСОБА_7 за 500 грн перероблену саморобним способом пневматичну гвинтівку "ІЖ-38" калібру 4,5 мм, яка відповідно до висновку експерта є вогнепальною зброєю, придатною для проведення пострілів.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Вважає, що апеляційний суд належним чином не врахував кількох пом'якшуючих покарання обставин, які давали можливість призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК. Вказує на те, що апеляційним судом не виконано вказівок суду касаційної інстанції щодо невмотивованості судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення касаційних вимог засудженого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Винуватість ОСОБА_6 у інкримінованому йому злочині, доведеність обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 263 КК у касаційній скарзі не оспорюється.

Що ж стосується доводів засудженого про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Виходячи з положень ст. 50 КК, рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як випливає з положень ч. 1 ст. 69 КК перехід до іншого, більш м'якого виду покарання можливий лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Таке рішення має бути належним чином умотивовано.

Апеляційний суд при перегляді кримінального провадження в порядку апеляційної процедури встановив, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_6, не дотримався цих вимог закону.

Зокрема, призначивши ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, яке не передбачено санкцією ч. 1 ст. 263 КК, місцевий суд не врахував повною мірою, що засуджений вчинив тяжкий злочин в період іспитового строку, призначеного за попереднім вироком. При цьому за наявності обтяжуючої покарання обставини - рецидиву злочинів суд, визнавши пом'якшуючою лише одну обставину, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 66 КК, всупереч вимогам ч. 1 ст. 69 цього Кодексу призначив більш м'який вид покарання, не зазначений у санкції ч. 1 ст. 263 КК.

Разом із тим, обираючи вид та розмір покарання, апеляційний суд урахував ті дані й обставини, на які є посилання в касаційній скарзі, зокрема: щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, позитивні характеристики ОСОБА_6, наявність на його утриманні трьох малолітніх дітей. З огляду на це суд апеляційної інстанції призначив засудженому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією закону, за яким його засуджено, та застосував положення статей 71, 72 КК.

Таким чином, апеляційний суд дотримався приписів статей 50, 65 КК. Покарання, призначене ОСОБА_6 за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, відповідає своїй меті, є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Отже підстав для скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 за доводами його касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку при розгляді справи в суді касаційної інстанції, не встановлено.

Керуючись статтями 433 - 436 КПК, суд

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.