головуючого Фурика Ю.П., суддів: при секретарі Григор'євої І.В., Єленіної Ж.М., Мельник Г.А., за участю прокурора Басюка С.В., розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року у кримінальному провадженні № 12013250230000553 щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

такого, що не має судимості,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК,

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки й покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Апеляційний суд залишив без зміни вирок місцевого суду.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропної речовини у великому розмірі.

Так, ОСОБА_6 у невстановленому місці та в неустановлений час придбав вісім пакетиків із психотропною речовиною - амфетаміном, обіг якої обмежено, які зберігав при собі з метою збуту. Під час проведення оперативної закупки працівниками міліції 24 вересня 2013 року приблизно о 12.00 год. на перехресті вулиць Дашкевича та Шевченка в м. Черкасах ОСОБА_6 збув за 200 грн ОСОБА_7 0,198 г амфетаміну. Після чого в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_6 працівники міліції вилучили сім пакетиків з амфетаміном загальною вагою 1,869 г.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. Вважає, що апеляційний суд не спростував доводів прокурора в апеляційній скарзі щодо необґрунтованого застосування місцевим судом ст. 69 КК при призначенні засудженому заходу примусу та звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Вказує на те, що суд мав застосувати до ОСОБА_6 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Засуджений ОСОБА_6 подав заяву, в якій просив залишити судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діяння за ч. 2 ст. 307 КК у касаційній скарзі не оспорюється.

Стосовно ж доводів прокурора про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, то ці доводи, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.

Ухвала апеляційного суду повинна відповідати вимогам ст. 419 КПК, зокрема, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку через необґрунтоване застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК.

Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, зазначив в ухвалі, що суд першої інстанції при призначенні засудженому покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання, до яких відніс щире каяття, сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин та дані про його особу, зокрема відсутність судимості, позитивні характеристики, молодий вік, незадовільний стан здоров'я, а тому належним чином умотивував у вироку своє рішення про призначення ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією закону, за яким його засуджено. Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст. 65 КК

Проте, залишивши без зміни вирок місцевого суду, апеляційний суд не навів достатніх мотивів для спростування доводів, викладених в апеляції прокурора, щодо необґрунтованого звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Разом із тим, за змістом кримінального закону ступінь тяжкості вчиненого злочину передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК, а й індивідуальних особливостей злочинного діяння.

Виходячи з положень ст. 50 КК рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У цьому випадку апеляційний суд належним чином не врахував не тільки того, що вчинений злочин є тяжким, а й того факту, що засуджений, який не працює та суспільнокорисною діяльністю не займається, з метою поліпшення матеріального становища скоїв злочинне діяння, спрямоване на збут психотропної речовини у великому розмірі. Крім того, суд не зазначив, у чому полягає сприяння засудженого розкриттю злочину, а тому визнання цієї обставини, пом'якшуючою покарання, є сумнівним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що викладені в касаційній скарзі доводи прокурора про безпідставне застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням є слушними.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати доводи, викладені в апеляційній та касаційній скаргах прокурора, і постановити рішення відповідно до вимог закону.

У разі доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину в тому ж обсязі та тих самих даних про особу, призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати неправильним і м'яким.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.