розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 березня 2017 року касаційні скарги прокурора та захисника Денисенка С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 червня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270180000107.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України

уродженця м. Ніжина Чернігівськоїобласті, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 10 жовтня 2014 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 1, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

2) 2 червня 2015 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднано частково 1 рік позбавлення волі за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 2 червня 2015 року, остаточно визначено покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі

ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця с. Русанів, Броварського району, Київськоїобласті, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого в силу вимог ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_7 та ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення у строк основного покарання, починаючи з 18 січня 2016 року по 24 березня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 червня 2016 року вирок місцевого суду змінено, виключено з мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжує покарання обох обвинувачених - "скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб" та ОСОБА_7 "вчинення злочину повторно".

На підставі ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_7 та ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання, починаючи з 24 березня 2016 року по 16 червня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Парусова А.М.,

захисника Денисенка С.В.,

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що апеляційним судом в порушення вимог ч. 2 ст. 54 КПК України розглянуто заяву ОСОБА_6 про відмову від адвоката ОСОБА_8 за відсутності захисника, чим, на його думку, було порушено право засудженого на захист. Крім того зазначає про неналежне повідомлення адвоката ОСОБА_8 про час і дату розгляду даного провадження в апеляційному суді.

У касаційній скарзі захисник Денисенко С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_6 ставить питання про скасування судових рішень щодо свого підзахисного та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. В обґрунтування таких вимог зазначає, що у суду не було підстав для розгляду кримінальне провадження у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції вимог ч. 5 ст. 27 КПК, оскільки на долученому до матеріалів провадження технічному носії інформації, не належним чином зафіксовано хід судового провадження у місцевому суді, що унеможливлює його прослуховування.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника ДенисенкоС.В прокурор просить її залишити без задоволення, як безпідставну.

За вироком суду, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винними в тому, що 18 січня 2016 року близько 1 години ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вступив в злочинну змову з ОСОБА_6, спрямовану на повторне відкрите викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_9 та ОСОБА_10, шляхом розбиття скла, через віконний отвір проникли до приміщення будинку, де застосувавши до потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих та фактично позбавили їх можливості чинити активний опір викрали грошові кошти у сумі 30400 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у апеляційному розгляді кримінального провадження та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, пояснення захисника Денисенка С.В., який підтримав свою касаційну скаргу та заперечував проти касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, підтверджуються доказами, дослідженими судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ст. 349 КПК України суд має право визначити обсяг і порядок дослідження доказів у справі. При цьому, як передбачено частиною третьою вказаної норми, суд має можливість за відсутності заперечень учасників судового провадження визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніхто не оспорює. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів справи, при розгляді кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, ОСОБА_6, як і його захисник, підтримав клопотання прокурора про скорочений порядок дослідження доказів. Обвинувачений надав суду показання, повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, не оспорював обставин його вчинення, як і інші учасники судового провадження, не заперечував проти його розгляду у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши що розуміє зміст цих обставин. Водночас, суд переконався у добровільності та істинності його позиції, а також позиції інших учасників судового провадження і роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи.

Вищезазначене підтверджується як журналом судового засідання від 24 березня 2016 року ( а.к.п. 56-57), так і технічним носієм інформації на якому зафіксовано судовий процес у суді першої інстанції.

За таких обставин, підстав вважати, що суд розглянув справу з порушенням вимог кримінального процесуального закону, ст. 349 КПК України, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, немає.

Щодо тверджень захисника про неналежну фіксацію судового процесу у суді першої інстанції, то вони є безпідставними. Так, перевіркою технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження у суді першої інстанції, встановлено, що останнє містить технічний запис щодо перебігу судового розгляду, який можна прослухати та встановити показання, які надавалися учасниками процесу в судовому засіданні.

Що стосується доводів прокурора про істотні порушення кримінального процесуального закону, то вони не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах кримінального провадження.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження та звукозапису судового засідання апеляційного суду, ОСОБА_6 заявив клопотання про відмову від захисника ОСОБА_8, яка представляла його інтереси у суді першої інстанції та просив допустити до участі у справі захисника Денисенка С.В. (а.к.п. 98).

Вирішуючи це клопотання, суд дотримався вимог КПК України (4651-17) , а саме з'ясував думку ОСОБА_6, який повідомив, що бажає щоб у суді апеляційної інстанції його інтереси представляв саме адвокат Денисенко С.В.

Крім того, доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 54 КПК України, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник ОСОБА_8 брала участь при розгляді справи районним судом представляючи інтереси засудженого ОСОБА_6, так як з нею було укладено угоду на її участь в суді першої інстанції (а.к.п. 23). Угода щодо участі захисника ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції не укладалась.

Також є безпідставними посилання прокурора про неналежне повідомлення апеляційним судом адвоката ОСОБА_8 про час і дату розгляду даного провадження в апеляційному суді, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах провадження повідомленнями її апеляційним судом про дату розгляду кримінального провадження апеляційним судом.

Отже, доводи касаційних скарг та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального та кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення по справі.

Покарання засудженим призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та захисника Денисенка С.В. - без задоволення.