Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Крещенка А.М., Єлфімова О.В,

при секретарі Шапулі В.В.,

за участю прокурора Подоляка М.С.,

засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянула 3 березня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за касаційними скаргами останнього та захисника ОСОБА_2 на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 2 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2014 року.

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_1, 1975 р. н., громадянина України, не судимого, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, за ст. 336 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_1, будучи військовозобов'язаним та перебуваючи на обліку в Томаківському РВК, 03.08.2014 о 10:35 за місцем свого проживання (АДРЕСА_2) відмовився отримувати повістку про виклик до призовної дільниці Томаківського РВК за мобілізацією та не прибув туди наступного дня, чим умисно ухилився від призову за мобілізацією.

У касаційних скаргах засуджений та захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок суворості, порушують питання про пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання шляхом звільнення від його відбування з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити оскаржені рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій у касаційних скаргах не оспорюються, доводи ж засудженого та захисника про призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, є обґрунтованими.

Призначаючи покарання за вчинення злочину середньої тяжкості при відсутності обтяжуючих відповідальність обставин, суд не врахував у достатній мірі, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює трактористом, позитивно характеризується, відзначений грамотами, доглядає за хворою матір'ю 1935 р. н., яка потребує такого догляду постійно, має малолітнього сина 2008 р. н. та неодноразово заявляв про своє щире каяття й стійке бажання в подальшому виконувати відповідні вимоги закону та не порушувати їх.

Зазначені обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

За таких обставин ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 2 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного за ст. 336 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Покласти на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися до неї для реєстрації.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти з місць позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.