ознайомившись з касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 грудня 2014 року,

Вказаним вироком місцевого суду засуджено

ОСОБА_2, 1970 р. н., громадянина України, неодноразово судимого, останній раз - 21.02.2013 за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку, уродженця та мешканця м. Києва,

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- на підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_2 22.07.2013 о 08:10 в салоні маршрутного таксі № 455 біля зупинки "Інтернаціональна площа" на вул. Щербакова, 63 в м. Києві, повторно таємно викрав із сумки ОСОБА_3 мобільний телефон вартістю 2500 грн.

Апеляційний суд міста Києва 01.12.2014 змінив цей вирок, виключивши з нього визнання рецидиву злочинів як обставину, яка обтяжує покарання.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати вказані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи захисника про порушення права засудженого на захист необґрунтовані.

Так, як обґрунтовано визнав суд апеляційної інстанції, сам по собі факт вживання опіоїдів не може свідчити про наявність у особи такого хворобливого стану психіки, який би позбавляв її можливості самостійно, в разі бажання, реалізувати право на захист. Крім того, в суді першої та апеляційної інстанції захист ОСОБА_2 здійснював професійний адвокат. При цьому, поведінка ОСОБА_2 не давала явних підстав для сумнівів щодо його осудності та призначення відповідної експертизи під час досудового розслідування та судових розглядів у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до вимог ст.ст. 314, 324 КПК України підготовче судове засідання 08.09.2014 було проведене без участі захисника ОСОБА_1, проти чого засуджений не заперечував.

Доводи захисника про його неналежне повідомлення про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання перевірялися апеляційним судом, який встановив, що наявною в справі відповідною телефонограмою це твердження захисника спростоване, а дані про номер його мобільного телефону є загальнодоступними в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Крім того, доручення для здійснення захисту за призначенням ОСОБА_1 було видане 29.07.2014 - майже за півтора місяці до проведення підготовчого судового засідання.

Отже, справа розглянута у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, а постановлена апеляційним судом ухвала є вмотивованою та відповідає іншим вимогам ст. 419 КПК України.

Інші порушення та недоліки оскаржених судових рішень (зокрема про поверховість перевірки судом першої інстанції в підготовчому судовому засіданні обвинувального акту на предмет його відповідності вимогам ст. 291 КПК України, тощо), на які звертає увагу захисник в касаційній скарзі, не є істотними, оскільки вони не перешкодили повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 грудня 2014 року стосовно ОСОБА_2.