розглянула 3 березня 2015 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та адвоката ОСОБА_3, як представника потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_1, на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 травня 2013 року.

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_2, 1987 р. н., не судимого, громадянина України, за ч. 1 ст. 119 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_1 по 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Згідно вироку ОСОБА_2 15.11.2011 о 15:45 на АДРЕСА_1. ударив ОСОБА_5 кулаком в обличчя від чого останній впав і вдарився головою об асфальт, отримавши тяжке тілесне ушкодження, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

У касаційних скаргах прокурор та представник потерпілих порушують питання про скасування вказаних судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, - безпідставну перекваліфікацію дій засудженого з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, - та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості.

Представник потерпілих стверджує й про необґрунтоване часткове, а не в повному обсязі, задоволення судом позову його довірителів про відшкодування моральної шкоди.

В запереченнях на ці касаційні скарги засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_6 просять залишити їх без задоволення, як необґрунтовані, а оскаржені судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та потерпілої ОСОБА_1, які підтримали скарги прокурора й представника потерпілих, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановивши, що ОСОБА_2 винуватий у вчиненні середньої тяжкості злочину внаслідок якого настала смерть потерпілого, суд, як обґрунтовано стверджує прокурор в касаційній скарзі, призначив покарання із звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Крім того, орган досудового слідства кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, а суд першої інстанції - за ч. 1 ст. 119 КК України, зазначивши у вироку, що ОСОБА_2 не передбачав настання не тільки смерті потерпілого, але й заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень.

При цьому, суд не зазначив у вироку, отже - не встановив ставлення засудженого до таких наслідків своїх дій, а саме: ставився байдуже, свідомо допускав їх настання тощо.

За таких обставин висновок про відсутність у ОСОБА_2 умислу (зокрема - не прямого, передбаченого ст. 24 КК України) на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень є передчасним.

До того ж, крім вищезазначеного та усупереч вимогам ст. 323 КПК України, суд не дав належної оцінки показанням засудженого, як зацікавленої особи, у сукупності з іншими фактичними даними, зокрема - про різницю у віку між останнім та 62-річним потерпілим, велику невідповідність їх фізичного стану на користь ОСОБА_2 та силу його удару, обізнаність засудженого про нетверезий стан потерпілого та асфальтобетонне покриття на якому відбувся конфлікт тощо.

Вказані порушення кримінального-процесуального закону, на які не звернув увагу апеляційний суд, є істотними, оскільки могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, що згідно ст. 398 КПК України є підставою для їх скасування.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , статтями 394- 396 КПК України 1960 року, колегія суддів,

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та адвоката ОСОБА_3, як представника потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_1, задовольнити.

Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.