розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 лютого 2015 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2014 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 01 серпня 2012 року вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2012 року, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 16 червня 2012 року приблизно о 07.20 год. у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на проїжджій частині між будинками № 10 і № 14 на вул. Єнісейській у м. Запоріжжі, під час конфлікту зі своїм знайомим ОСОБА_2 умисно наніс останньому удар скляною пляшкою в область шиї, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року від одиночного сліпого різаного поранення лівої бокової поверхні шиї з пошкодженням лівої внутрішньої сонної артерії, що спричинило крововиливи та втрату крові, порушення мезентерального кровообігу з гангреною тонкого кишечника, розлитий перитоніт.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування кримінального закону та просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 у нього не було, він лише оборонявся від дій потерпілого, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 124 КК. Стверджує, що обвинувачення обґрунтовано на припущеннях, безпідставно не взяті до уваги його показання, які підтверджені показаннями свідків у справі, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги те, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також при призначенні покарання належним чином не врахував даних про особу засудженого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до положень ст. 323, 377 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухваленим: компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, з наведенням у рішенні належних та достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Крім того, в ухвалі апеляційного суду повинні бути наведені докладні мотиви постановленого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані та жоден із них не повинен залишатись без відповіді. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які її визнано необґрунтованою.

Однак апеляційний суд при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 в апеляційному порядку не дотримався цих вимог і положень закону.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок місцевого суду засуджений та його захисник подали апеляційні скарги, в яких посилались на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну кваліфікацію дій засудженого, невідповідність вироку вимогам статей 323, 334 КПК, допущені протиріччя в мотивувальній частині вироку, неправильну оцінку доказів, у тому числі показань засудженого, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Проте, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, жоден із доводів апеляційним судом не проаналізовано і відповіді на жоден із них не дано.

Зокрема, засуджений та його захисник зазначали, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 наніс декілька ударів засудженому в голову, від чого останній упав на землю, після чого встав та намагався втекти. ОСОБА_2 його наздогнав, вдарив по голові ззаду, від чого ОСОБА_1 впав на одне коліно. Оскільки ОСОБА_2 продовжував наносити удари, засуджений із метою захисту підібрав на землі фрагмент розбитої пляшки, повернувся до ОСОБА_2 та, захищаючись від неправомірних дій потерпілого, навідмаш наніс тому один удар у шию. Після цього ОСОБА_1 одразу припинив свої дії, викинув скло. Засуджений та потерпілий розійшлися у різні боки.

ОСОБА_1 та його захисник зазначали, що ці показання були підтверджені в судовому засіданні свідками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, але безпідставно не враховані судом.

Відхиляючи зазначені доводи апеляційний суд послався на те, що згадані ці твердження перевірялися судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, апеляційний суд, залишаючи апеляції без задоволення, належним чином не перевірив та не проаналізував наведені в скаргах доводи, не навів жодних підстав, через які вони не підлягають задоволенню, а обмежився перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням стосовно правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК, залишивши без вирішення доводи апеляційних скарг про неправильну оцінку доказів, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, неправильну кваліфікацію дій засудженого, порушення судом першої інстанції вимог статей 323, 334 КПК при винесенні вироку.

З огляду на викладене ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно повно і всебічно перевірити всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій та постановити рішення з дотриманням усіх вимог закону.