розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 лютого 2015 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду Харківської області від 17 березня 2014 року.

Зазначеною постановою кримінальну справу стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, такого, що не має судимості,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, такого, що не має судимості,

за ч. 3 ст. 364 КК закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року у зв'язку з декриміналізацією відповідно до положень Закону України від 21 лютого 2014 року "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції" (746-18) .

В апеляційному порядку кримінальна справа не переглядалась.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органом досудового слідства обвинувачувалися у тому, що вони, будучи працівниками правоохоронних органів та обіймаючи посади співробітників податкової міліції ДПІ Балаклійського району Харківської області, в період із липня 2009 року по жовтень 2009 року, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно вилучили товар у МЦ "Торнадо" та створили умови для отримання хабарів, які надалі ОСОБА_1 отримав від потерпілого ОСОБА_4 за непроведення подальших перевірок у МЦ "Торнадо", заподіявши цим істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян і державним інтересам.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову суду та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що постанова винесена судом у порушення вимог статей 368, 369, 370 КПК 1960 року. Вважає, що суд безпідставно та незаконно закрив стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальну справу за ч. 3 ст. 364 КК у зв'язку з декриміналізацією відповідальності за вчинення злочинного діяння при наявності у їх діях складу злочину, передбаченого іншими частинами ст. 364 КК.

На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від захисника

ОСОБА_5, яка просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувалися у тому, що вони, будучи працівниками правоохоронних органів, зловживали своїм службовим становищем, що спричинило істотні наслідки.

Закриваючи провадження за ч. 3 ст. 364 КК, суд послався на те, що злочин, у якому обвинувачуються зазначені особи, декриміналізовано Законом України від 21 лютого 2014 року "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції" (746-18) .

Між тим такі висновки суду є передчасними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Підставою зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі згідно з ч. 1 ст. 5 КК є скасування злочинності діяння або пом'якшення кримінальної відповідальності за таке діяння.

Скасування злочинності діяння має місце, зокрема, у таких випадках: вилучення із закону певного злочину; звуження змісту певної ознаки складу злочину, внаслідок чого ряд діянь, які раніше визначались злочином, перестають містити ознаки складу злочину, тощо.

З огляду на положення п. 3 ст. 3 КК злочинність діяння - це віднесення певного суспільно небезпечного діяння до злочинів, яке здійснюється законодавцем шляхом описання ознак такого діяння в законі про кримінальну діяльність.

Скасування злочинності діяння передбачає вилучення із закону певного злочину.

Статтею 364 КК у редакції Закону України від 05 квітня 2001 року, за якою обвинувачувались ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, передбачалась кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам.

Крім того, ст. 364 КК містила кваліфікований (ч. 2) та особливо кваліфікований (ч. 3) склади зловживання владою або службовим становищем, які за своїм змістом включають усі ознаки основного складу злочину і, крім того, містять вказівку на певні обставини, які законодавець вважає такими, що обтяжують відповідальність

Так частина друга зазначеного Закону передбачала відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, а частина третя - за дії, передбачені частиною першою або другою, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу. Законом від 21 лютого 2014 року "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції" (746-18) у ст. 364 КК внесено зміни:

в абзаці першому частини першої слова " з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб" замінено словами "з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи";

частину третю виключено;

в абзацах першому та другому пункту 1 примітки до статті цифри "365" виключено.

Таким чином, цей Закон, виключивши кваліфікований склад зловживання владою або службовим становищем зі змісту ст. 364 КК, не скасував злочинність діяння, а лише пом'якшив його.

Оскільки працівник правоохоронного органу за своїми функціональними та посадовими ознаками відноситься до представників влади, тобто згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК є службовою особою, то він є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 364 КК.

З огляду на викладене, рішення суду про закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК у зв'язку з тим, що внаслідок внесених змін до законодавства діяння, у вчиненні якого обвинувачуються підсудні, перестало бути караним у кримінальному порядку, не ґрунтується на вимогах закону, а тому постанова суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справа в цій частині - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суд має повно та об'єктивно дослідити обставини справи, перевірити інші доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, і залежно від установленого прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону та було обґрунтованим. Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду Харківської області від 17 березня 2014 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.