головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Єлфімова О. В., Шибко Л. В., при секретарі судового засідання за участю: прокурора захисника Асановій Є. С., Дехтярук О. К., ОСОБА_6,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015230040001736 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 лютого 2016 року щодо ОСОБА_7,

Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 15 жовтня 2015 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців без конфіскації майна.

Ухвалено стягнути солідарно із засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 матеріальної шкоди на користь:

- ОСОБА_9 700 грн;

- Херсонського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів 720 грн;

- ОСОБА_10 1000 грн;

- ОСОБА_11 760 грн;

- ОСОБА_12 5000 грн та 5000 грн моральної шкоди;

- ОСОБА_13 26 721 грн та 5000 грн моральної шкоди;

Ухвалено стягнути на користь держави із засудженого ОСОБА_7 1228 грн 80 коп., а із засудженого ОСОБА_8 647 грн 70 коп. витрат на проведення експертиз.

У разі відсутності у засудженого ОСОБА_7 самостійного заробітку для сплати вищезазначених сум, їх ухвалено стягнути із бабусі останнього - ОСОБА_14

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25 лютого 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінено.

Виключено з резолютивної частини вироку рішення про стягнення із ОСОБА_14 сум, які підлягають стягненню із засудженого ОСОБА_7, та постановлено стягувати ці суми із батьків останнього - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в разі відсутності у засудженого самостійного заробітку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними і засуджено за те, що вони за обставин, викладених у вироку, за попередньою змовою між собою, протягом березня-червня 2015 року в м. Херсоні вчинили ряд злочинів проти власності, зокрема:

- приблизно о 05.10 год. 27 березня на вул. К. Маркса, 63 біля магазину "Шашлик" відкрито викрали у ОСОБА_9 жіночу сумочку з двома мобільними телефонами загальною вартістю 1000 грн;

- приблизно о 02.30 год. 25 травня на вул. С. Разіна, 4 повторно, таємно викрали з фасаду будівлі Херсонського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів камеру зовнішнього спостереження вартістю 720 грн;

- приблизно о 12.00 год. 27 травня з під'їзду № 2 будинку № 8-а на вул. Перекопській повторно, таємно викрали велосипед ОСОБА_17 і велосипед ОСОБА_10 вартістю відповідно 1700 і 1000 грн;

- приблизно опівночі 27 травня на вул. Блюхера, 14 на території охоронюваної автостоянки повідомили охоронцю неправдиву інформацію про належність мопеда "Honda Dio 34" ОСОБА_7 та незаконно заволоділи вказаним мопедом вартістю 10 000 грн, що належить ОСОБА_12;

- у період з 19.00 год. 09 червня до 06.30 год. 10 червня на АДРЕСА_1 проникли до офісу ПП "ОСОБА_13", звідки повторно, таємно викрали майно ОСОБА_13 загальною вартістю 33 961 грн 59 коп., а також належні ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 760 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_7 та пом'якшення призначеного останньому покарання шляхом звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 104 КК України. Зазначає, що призначене неповнолітньому ОСОБА_7 покарання є занадто суворим, без урахування віку засудженого, його щирого каяття та визнання вини. Вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе без його ізоляції від суспільства.

Судові рішення щодо ОСОБА_8 у касаційному порядку не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 на підтримання касаційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволеннюна таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Посилання захисника на суворість призначеного неповнолітньому ОСОБА_7 покарання заслуговують на увагу.

Так, за ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Частиною 3 цієї статті встановлено, що підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються ст. 69 КК України.

Статтею 69 вказаного Кодексу передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Призначаючи покарання неповнолітньому ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не повною мірою дотримався вимог ст. 65 КК України.

Відповідно до матеріалів провадження засуджений ОСОБА_7 вчинив злочини, які є тяжкими та середньої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, не відшкодував добровільно завдану злочинами матеріальну та моральну шкоду, ніде не навчається та не працює, негативно характеризується, перебуває на обліку у Службі у справах дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутні обставини, що обтяжують його покарання, а обставинами, що пом'якшують покарання, - є щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 як за кожний вчинений ним злочин, так і за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі, однак, разом із цим, судові рішення в цій частині необхідно змінити і пом'якшити ОСОБА_7 покарання в межах санкцій частин статей, за якими його визнано винним, а за ч. 2 ст. 289 КК України - із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу. Крім того, суворим є і остаточне покарання, призначене засудженому на підставі ст. 70 КК України, а тому воно також підлягає пом'якшенню.

Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 й попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що засуджений протягом достатньо короткого проміжку часу за попередньою змовою з іншою особою вчинив п'ять умисних корисливих злочинів (з яких два тяжких та три середньої тяжкості), колегія суддів не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що порушується питання у касаційній скарзі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 лютого 2016 року щодо ОСОБА_7 змінити.

Пом'якшити ОСОБА_7 призначене покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 186 КК України до 1 року позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.