розглянула 17 лютого 2015 року в м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2014 року.

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, уродженця та мешканця м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.,

за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, уродженця та мешканця м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.,

за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням протягом півторарічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно вироку ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлена особа, за попередньою змовою групою осіб, 10.11.2012 року о 03:00 біля буд. № 38 на вул. Ньютона в м. Кривому Розі Дніпропетровської обл., замаскувавши обличчя футболками побили ОСОБА_3 ногами та відібрали у нього "барсетку" з грошима, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на 350 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вищевказаних судових рішень з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особам засуджених внаслідок м'якості. Стверджує, що орган досудового слідства правильно кваліфікував дії обвинувачених, як розбій, оскільки внаслідок нападу на потерпілого останньому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про правильність кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 186 КК України, пославшись при цьому на показання судово-медичного експерта ОСОБА_4 про те, що тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у потерпілого ОСОБА_3 могли виникнути і під час падіння з висоти власного зросту, але при ударі об виступаючу поверхню.

При цьому апеляційним судом не надано належної оцінки показанням ОСОБА_3 про те, що тілесні ушкодження середньої тяжкості нападаючі заподіяли йому ударами по тулубу та кінцівках, зокрема - й ногами, та висновку судово-медичної експертизи № 2588 від 12.12.2012 про виявлений у потерпілого перелом 2-ї п'ясної кістки правої кисті з зміщенням уламків, який за своїм характером відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості.

До того ж, висновок суду про можливе падіння ОСОБА_3 під час його побиття чи після, ґрунтується на припущенні, без належної оцінки того, що в показаннях потерпілого відсутні дані про таке падіння та без призначення нової чи додаткової судово-медичної експертизи, зокрема - комісійної тощо.

Крім того, засудженим не ставилось за вину умисне чи з необережності заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а у вироку місцевого суду та в ухвалі апеляційного суду відсутнє обґрунтування неправильності кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України через те, що тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілий отримав внаслідок нібито падіння під час його побиття нападниками.

Не спростовано апеляційним судом й довід прокурора (за змістом його апеляційної скарги), що застосоване засудженими насильство, внаслідок якого потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості навіть через падіння (за доведеності цього факту), було небезпечним для здоров'я останнього.

Крім того, вирішуючи питання про кваліфікацію дій засуджених, апеляційний суд не дав оцінку інтенсивності їх нападу на потерпілого, часу його здійснення, застосування саморобних масок тощо.

За таких обставин рішення про кваліфікацію дій засуджених за ч. 2 ст. 186 КК України, а не за ч. 2 ст. 187 КК України, є передчасним та необґрунтованим.

Отже, оскаржене рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Вказані порушення кримінального процесуального закону колегія суддів визнає істотними, оскільки вони могли перешкодити апеляційному суду постановити законне та обґрунтоване рішення.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2014 року щодо вироку Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.