розглянула 17 лютого 2015 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за касаційною скаргою останнього та захисника ОСОБА_1 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 3 липня 2014 року.

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який згідно положень ст. 89 КК України не має судимості,

за ч. 3 ст. 152 КК України на 7 років позбавлення волі.

Згідно вироку ОСОБА_2 16.09.2011 о 01:00 та о 04:00 в квартирі АДРЕСА_1 у стані алкогольного сп'яніння застосував до неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, фізичне насильство та, утримуючи її для подолання опору, двічі зґвалтував.

У касаційних скаргах захисник та засуджений, посилаючись на невинуватість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, просять скасувати вказані судові рішення та: перший - закрити справу щодо ОСОБА_2 за відсутністю в діянні складу злочину; другий - направити справу на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 й засудженого ОСОБА_2, які підтримали свої скарги, але обидва просили повернути справу на нове розслідування, та думку прокурора про залишення оскаржених рішень без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а неповнота досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовуються касаційні скарги захисника та засудженого, самі по собі, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку.

Твердження в касаційних скаргах про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину за який його засуджено безпідставні, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такі висновки відповідають показанням потерпілої ОСОБА_3 про обставини за яких 16.09.2011 ОСОБА_2 двічі зґвалтував її; показанням засудженого ОСОБА_2, який не заперечував, що 16.09.2011 вступав в статеві зносини із потерпілою; показанням свідка ОСОБА_4 про те, як 16.09.2011 вона залишила потерпілу в квартирі засудженого наодинці з останнім, а вранці ОСОБА_3 повідомила їй про зґвалтування; показанням свідка ОСОБА_5, якому засуджений розповідав про статевий акт із потерпілою; даним протоколу очної ставки між засудженим і потерпілою; даним протоколу огляду місця події від 16.09.2011 під час якого були виявлені речі докази зі слідами, характерними для злочинів проти статевої свободи та недоторканості особи; висновку експертизи № 425 від 15.12.2011 про виявлення слідів крові та сперми на вилучених з місця події рушнику та ковдрі; висновку судово-медичної експертизи № 412/і від 02.11.2011 про виявлення у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які могли утворитися 16.09.2011 внаслідок статевих зносин, зокрема - розрив та надрив дівочої плеви.

Твердження захисника та засудженого про вчинення останнім статевого акту із потерпілою за її згоди перевірялись апеляційним судом та були визнані необґрунтованими із зазначенням мотивів такого рішення. Переконливі та достатні доводи на спростування висновків суду в цій частині в касаційних скаргах відсутні.

За таких обставин висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України обґрунтовано визнані апеляційним судом такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд розглянув справу у відповідності до положень кримінально-процесуального закону, а постановлена ним ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки в ній, усупереч твердженню захисника та засудженого в касаційних скаргах, достатньо вмотивовано висновки про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , статтями 394- 396 КПК України 1960 року, колегія суддів,

Вирок Подільського районного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 3 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційні скарги останнього та захисника ОСОБА_1 - без задоволення.