розглянула 16 лютого 2015 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 листопада 2014 року щодо нього,

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Горностаївка, Ріпкинського р-ну, Чернігівської обл., неодноразово судимого, останній раз вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2006 року за ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1

остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 27 лютого 2013 року о 7 годині, по АДРЕСА_1, повторно, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів належним потерпілому ОСОБА_2 майном, загальною вартістю 639,57 гривен.

05 березня 2013 року о 13 годині, ОСОБА_1,перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по АДРЕСА_1, повторно, шляхом обману та зловживання довірою заволодів належним потерпілому ОСОБА_3 майном, загальною вартістю 200 гривен.

18 березня 2013 року о 16 годині ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по АДРЕСА_2, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав належне ОСОБА_4 майно, загальною вартістю 198, 72 гривен.

09 жовтня 2013 року о 21 годину, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по АДРЕСА_3, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав належне ОСОБА_5 майно, загальною вартістю 481, 50 гривен.

17 лютого 2014 року о 19 годині ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по АДРЕСА_4, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав належне ОСОБА_6 майно, загальною вартістю 5000 гривен.

У період часу з 19 лютого 2014 року по 21 лютого 2014 року, об 11 годині, по АДРЕСА_5, повторно, шляхом обману, заволодів належним ОСОБА_7, майном загальною вартістю 500 гривен.

03 березня 2014 року об 11 годині, по АДРЕСА_6, ОСОБА_1 повторно, шляхом обману заволодів належним потерпілому ОСОБА_8 майном, загальною вартістю 600 гривен.

Того ж дня о 17 годині, по АДРЕСА_7, ОСОБА_1 повторно, шляхом обману, заволодів належним ОСОБА_8 майном, загальною вартістю 1000 гривен.

10 березня 2014 року о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по АДРЕСА_5, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав належне ОСОБА_9 майно, загальною вартістю 600 гривен.

15 березня 2014 року о 17 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по АДРЕСА_1, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав належне ОСОБА_3 майно, загальною вартістю 1000 гривен.

28 березня 2014 року об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по АДРЕСА_8, повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав належне ОСОБА_10 майно, загальною вартістю 417 гривен.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 листопада 2014 року вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується із судовими рішеннями постановленими відносно нього, вважає їх незаконними, у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Стверджує, що судом у достатній мірі не враховано обставин, які пом'якшують покарання, а саме: визнання засудженим вини, сприяння розкриттю злочину, з'явлення із зізнанням, а також перебування ОСОБА_1 на лікуванні та відсутність претензій зі сторони потерпілих. Крім того, вказує, що був позбавлений права на останнє слово.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про суворість призначеного йому покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначені ОСОБА_1 покарання судом враховано тяжкість вчинених ним злочинів, негативну характеристику за місцем його проживання, а також те, що останній має ряд не знятих і непогашених судимостей за незаконне заволодіння чужим майном.

Крім того, у відповідності до ст. 67 КК України, до обставин, які обтяжують покарання судом віднесено вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння та щодо осіб похилого віку.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом ряду пом'якшуючих покарання обставин є необґрунтованими та спростовуються обставинами справи встановленими у судовому засіданні.

Так, у відповідності до ст. 66 КК України врахування тієї чи іншої обставини, яка пом'якшує покарання, при призначенні покарання винній особі, є правом, а не обов'язком суду.

Як убачається із копії вироку, у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнавав, а тому суд обґрунтовано дійшов висновку про неможливість визнання таких обставин, як з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, пом'якшуючими.

З урахуванням зазначеного, суд призначив покарання засудженому у виді позбавлення волі на строк наближений до максимальних меж санкцій, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України.

Твердження засудженого про позбавлення його права на останнє слово належним чином перевірені судом апеляційної інстанції та визнані надуманими, оскільки, як убачається із запису технічного засобу фіксування судового процесу, засуджений сам відмовився скористатися своїм правом.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є обґрунтованою та вмотивованою.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 листопада 2014 року щодо нього.