Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Мороза М.А., Чуйко О.Г.,

за участю прокурора Лисого С.Л.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 12 лютого 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено:

за ст. 122 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;

за ст. 296 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь ТОВ "Медичний Центр "Гемафонд" 21 517 гривень 15 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 10 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вказаним вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Так, 31 серпня 2011 року в період часу з 13 год. 00 хв. по 13 год. 15 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні ТОВ "Медичний центр "Гемафонд", розташованому по вул. Васильківській, 14 у м. Києві, під час конфлікту з ОСОБА_3, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних стосунків, умисно наніс не менше двох ударів кулаком ОСОБА_3 в область голови, від яких останній впав на диван. Після цього ОСОБА_1 наніс останньому не менше двох ударів кулаками в голову, заподіявши тим самим тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Крім того, ОСОБА_1 під час вчинення вищевказаних дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_3 та після їх вчинення, цього ж дня приблизно в той же час, перебуваючи у вищевказаному офісі ТОВ "Медичний центр "Гемафонд", грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві правила та норми поведінки, що супроводжувалося особливою зухвалістю, умисно, не маючи на вчинення таких дій будь-яких підстав, скинув на підлогу оргтехніку, належну ТОВ "Медичний центр "Гемафонд", а саме: монітор ViewSonik vx2439wm, вартістю 2 080,00 грн., системний блок GRAND Fury І59, вартістю 6 000 грн., ноутбук Fujitsu-Siemens Esprimo V5535, вартістю 3 745,00 грн., факс PANASONIC KX-FFM553RU, вартістю 2 020,15 грн., а також розбив скляні двері переговорного кабінету, вартість яких становить 5 926,00 грн. В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_1 вищевказане майно ТОВ "Медичний центр "Гемафонд" було пошкоджене та знищене, тим самим товариству завдано матеріальної шкоди на загальну суму 19 771 грн. 15 коп.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 365 КПК України 1960 року змінено, вказано в мотивувальній частині вироку, що ОСОБА_1 умисно наніс не менше двох ударів кулаком ОСОБА_3 в область голови, від яких останній впав на диван. Зменшено суму, що була стягнута з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Медичний центр "Гемафонд" в якості відшкодування матеріальної шкоди до 19 771 грн. 15 коп. В решті вказаний вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу щодо нього закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу злочину. Вказує на однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Крім того, вважає, що апеляційний суд, переглядаючи вирок за його апеляцією, належним чином усіх її доводів не перевірив, своє рішення належним чином не обґрунтував та порушив вимоги ст. 275 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника і засудженого про підтримання касаційної скарги, пояснення прокурора про заперечення проти доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок.

Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочинів суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_3, який вказав на обставини вчиненого відносно нього злочину ОСОБА_1, на показання свідків ОСОБА_4, який підтвердив обставини події та факт нанесення ОСОБА_1 ударів ОСОБА_3, а згодом і пошкодження ним офісного майна. Крім того, на підтвердження винуватості засудженого суд обґрунтовано послався і на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, на висновки судово-медичних експертиз та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою, дав їм належну оцінку і прийняв мотивоване рішення. При цьому суд належним чином перевірив і дослідив показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_6, на які є посилання в касаційній скарзі як на такі, що спростовують пред'явлене обвинувачення, та дав їм належну оцінку і прийняв відповідне рішення у сукупності з іншими наявними доказами. Встановивши фактичні обставини, суд дійшов до обґрунтованого висновку про заподіяння ОСОБА_1 тілесного ушкодження середньої тяжкості та про вчинення хуліганства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, і правильно кваліфікував його дії за ст.ст. 122 ч. 1, 296 ч. 1 КК України. Вирок суду відповідає вимогам ст. 334 КПК України 1960 року.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію захисника на вирок районного суду, її доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, перевірив і залишив без задоволення, навівши в ухвалі докладні мотиви такого рішення, з яким погоджується і колегія суддів.

При цьому апеляційний суд, провівши частково судове слідство, погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 296 ч. 1 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка і зроблені правильні висновки. Апеляційний суд зазначив, що доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не міг наносити удари зламаною рукою не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, так як документів, які б підтверджували наявність у засудженого будь-якої травми станом на 31 серпня 2011 року стороною захисту надано не було. Не знайшов апеляційний суд обґрунтованими і доводи апеляції захисника в частині того, що потерпілому ОСОБА_3 не було нанесено тілесних ушкоджень середньої тяжкості, зазначивши в ухвалі про те, що матеріалами справи підтверджується зазначена обставина. Із такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів.

Крім того, апеляційний суд, провівши частково судове слідство, в порядку ст. 365 КПК України 1960 року уточнив вирок суду першої інстанції, конкретизувавши фактичні обставини справи, проте за межі пред'явленого обвинувачення не виходив, а тому доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом вимог ст. 275 КПК України 1960 року, колегія суддів вважає безпідставними.

При розгляді апеляцій захисника та потерпілого суд апеляційної інстанції їх доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував. Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, доводи захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складів злочинів, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 296 ч. 1 КК України, є безпідставними.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень і закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 не знаходить.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.