головуючого-судді Міщенка С.М., суддів Животова Г.О., Крещенка А.М., при секретарі за участю прокурора Шапулі В.В., Матюшевої О.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 лютого 2015 року матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 6 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2014 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Сніжне Донецької області, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2014 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винним у тому, що 9 серпня 2012 року, приблизно о 12 год. 30 хв., керуючи своїм технічно справним автомобілем "Субару-Форестер" та рухаючись з боку бульвару Шахтобудівельників у напрямку вулиці М.Ульянової у м. Донецьку, наближаючись по проспекту Ілліча до його перехрестя з вулицею Владичанського, він, грубо порушуючи п.п. 2.3 "б", 8.7.3 "е", 8.10 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , маючи об'єктивну можливість сприймати дорожню обстановку, стежити за дорожнім рухом та сигналами світлофору, проявив неуважність та діючи необережно, самовпевнено, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, виїхав на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, де передньою частиною кузова керованого ним автомобіля вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який перетинав проїжджу частину проспекту Ілліча справа наліво відносно руху автомобіля по пішохідному переходу на дозволений йому зелений сигнал світлофора, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження, від яких той помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі внаслідок м'якості. Крім того потерпіла вказує, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_7 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, при призначенні покарання не врахував обставин, що обтяжують покарання, зокрема настання тяжких наслідків - смерть потерпілого ОСОБА_8, не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_9, який зазначав, що після ДТП водій хитався і неадекватно говорив, що на її думку, свідчить про перебування засудженого у стані алкогольного сп'яніння, бо медичне обстеження на наявність алкогольного сп'яніння він пройшов через тривалий проміжок часу та не у спеціалізованій медичній установі. Також потерпіла зазначає, що суд необґрунтовано зменшив розмір заподіяної їй моральної шкоди, оскільки через загибель чоловіка вона втратила душевний спокій та отримала розлад здоров'я від душевних страждань. На ці порушення апеляційний суд уваги не звернув та безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги потерпілої та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілої підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_6 про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості, колегія суддів вважає обгрунтованими.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, покарання винній особі має бути призначено відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу (2341-14) , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При звільненні особи від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд має врахувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, які в сукупності свідчать про можливість виправлення цієї особи без відбування покарання.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що призвели до заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_8 Ці злочинні дії засудженого кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 286 КК України і за цим законом йому було призначено 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Проте, таке рішення суду першої інстанції, як правильно зазначено у касаційній скарзі потерпілої, не можна визнати обгрунтованим, бо відповідно до вимог ст. 65 КК України, покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, і лише з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, які дають для цього підстави, особу може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. При цьому суду слід було мати на увазі, що тяжкість злочину мала бути найменш суспільно небезпечною, а особа такою, що могла бути виправлена без відбування призначеного покарання.

Яквбачається з вироку, суд першої інстанції визнав обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7, щире каяття у вчиненому, добровільне відшкодування потерпілій матеріальної шкоди, наявність на його утриманні двох дітей, відсутність судимості та позитивну характеристику за місцем проживання. Проте цей суд, всупереч вимог ст. 65 КК України, не повною мірою врахував те, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, який хоч і є необережним, але в даному конкретному випадку становить підвищену суспільну небезпеку у зв'язку з грубим порушенням правил дорожнього руху, а відсутність судимості та позитивна характеристика засудженого не є обставинами, що пом'якшують покарання, бо лише характеризують особу. Крім того, судом повною мірою не враховано той факт, що внаслідок грубого порушення ним правил безпеки дорожнього руху, а саме виїзду на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора ОСОБА_7 вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який перетинав проїжджу частину дороги по пішохідному переходу на дозволений йому зелений сигнал світлофора, внаслідок чого від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Проте, залишаючи вирок суду щодо засудженого ОСОБА_7 без зміни, апеляційний суд ці обставини залишив без належної уваги, переглядаючи вирок за апеляціями потерпілої та її представника, а також прокурора, в яких ставилося питання про його скасування та постановлення нового вироку через невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_7 покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості, докладних та переконливих мотивів на спростування наведених в апеляціях доводів м'якості призначеного покарання, безпідставного звільнення засудженого від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України та зменшення розміру моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції на користь потерпілої, всупереч вимог ст. 419 КПК України, у своїй ухвалі не навів. При цьому апеляційний суд, відповідно до ст. 414 КПК України не звернув увагу на явну несправедливість призначеного засудженому покарання як внаслідок м'якості, так і внаслідок необґрунтованого застосування ст. 75 КК України. Крім того, безпідставно послався на те, що засуджений має намір добровільно відшкодувати заподіяну потерпілій моральну шкоду, який так і залишився нереалізованим, виходячи з доводів касаційної скарги потерпілої.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді апеляції потерпілої та прокурора були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування кримінального закону, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, оскільки в апеляції потерпілою ставилося питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення цим судом свого вироку з вищевикладених підстав,

При новому апеляційному розгляді суду слід повною мірою врахувати тяжкість вчиненого ОСОБА_7 злочину, обставини його вчинення, особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання та визначитись із відповідністю призначеного йому покарання судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України. Також апеляційному суду слід ретельно перевірити доводи потерпілої щодо необгрунтованого часткового задоволення судом першої інстанції заявленої нею моральної шкоди.