розглянула у судовому засіданні у м. Києві 5 лютого 2015 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 3 липня 2014 року,

вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше не судимий засуджений за:

- ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм власності строком на 3 роки без конфіскації майна;

- ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм власності строком на 2 роки;

- ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм власності строком на 2 роки;

- ч. 1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

- ч. 4 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм власності строком на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішені питання про цивільні позови, судові витрати та речові докази у справі.

Вказаним вироком, який змінений ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 3 липня 2014 року засуджений також ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Апеляційним судом Вінницької області цей вирок скасовано в частині призначеного ОСОБА_2 покарання та постановлено свій вирок від 3 липня 2014 року, яким ОСОБА_2 призначено покарання за:

- ч. 5 ст. 191 КК України - 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм власності строком на 3 роки з конфіскацією майна;

- ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України - 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм власності строком на 2 роки;

- ч. 1 ст. 263 КК України - 5 років позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 366 КК України - 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм власності строком на 1 рік;

- ч. 1 ст. 358 КК України - 1 рік обмеження волі;

- ч. 4 ст. 358 КК України - 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначено покарання 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм власності строком на 3 роки з конфіскацією майна.

Зараховано в строк відбуття покарання перебування ОСОБА_2 під вартою з 20.12.2011 року по 18 грудня 2013 року, а саме 1 рік 11 місяців 28 днів.

В решті вирок районного суду залишено без зміни.

Як вбачається з вироку суду ОСОБА_2 представляючи інтереси ПМП "Квант А" у господарських відносинах з Державним центром зайнятості щодо питань будівництва, проведення ремонтних робіт на об'єктах Державного центру зайнятості у різних регіонах країни, здобув авторитет серед керівництва Державного центру зайнятості України та обласних центрів зайнятості.

Для виконання окремих робіт ОСОБА_2 залучав субпідрядні організації, серед яких було ТОВ "Мегасет-Про", з директором та одноосібним власником ОСОБА_3, з яким він підтримував добрі партнерські та приятельські відносини, який також був керівником, службовою особою ТОВ "Об'єднання Архітектура Відродження".

Використовуючи здобутий досвід у проведенні будівельних, ремонтних та проектних робіт, довірливі відносини з службовими особами Державного центру зайнятості, підбурюваний жагою до незаконного збагачення, ОСОБА_2 розробив схему незаконного заволодіння коштами центрів зайнятості, для реалізації якої був залучений як співвиконавець ОСОБА_3

За обставин, встановлених судом і викладених у вироку, в період з вересня 2009 року по грудень 2010 року, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем ОСОБА_2 заволодів в особливо великих розмірах коштами районних центрів зайнятості у Вінницькій області у загальній сумі 1 289 401,9 грн. за нібито проведені роботи з технічного обстеження для паспортизації споруд районних центрів зайнятості.

Крім того, з березня 2010 року по липень 2011 року він за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволодів в особливо великих розмірах коштами Херсонського обласного центру зайнятості в сумі 1 380 727 грн. за нібито понесені підприємством витрати, пов'язані з із відрядженням співробітників на будівництво адміністративних будівель та споруд для Генічеського та Новотроїцького районних центрів зайнятості Херсонської області.

Також для вчинення зазначених злочинів, в ті самі періоди часу ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб вносив неправдиві відомості в офіційні документи, зловживаючи службовим становищем, а також складав та видавав завідомо неправдиві документи.

Крім того, ОСОБА_2 у вересні 2008 року підробив офіційні документи, які видаються і посвідчуються підприємством чи організацією і які надають права, з метою їх використання та в період з березня 2010 року по липень 2011 року використав підроблені офіційні документи ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5

Також, 16.08.2011 року за місцем проживання у домоволодінні по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігав нарізну мисливську зброю - рушниці "BBF Blazer" 12,76 мм. № НОМЕР_1, "Winchester" № НОМЕР_2, термін дозволу на зберігання яких закінчився 29.12.2010 року та карабін "Marlin" № НОМЕР_3.

У касаційній скарзі з доповненнями захисник засудженого ставить питання про зміну вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_2, призначення йому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України. Вказує, що його підзахисний вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, частково відшкодував заподіяну шкоду, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, хворіє низкою тяжких захворювань, які дають підстави для звільнення від подальшого відбування покарання засудженим. Зазначає, що наявне арештоване майно забезпечить відшкодування заподіяної шкоди. Вказує на суворість призначеного покарання за ст. 263 КК України, оскільки ОСОБА_2 за порушення правил перереєстрації зброї вже притягнутий до адміністративної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 на підтримку доводів, викладених у скарзі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у касаційному порядку не оскаржуються.

Що стосується покарання, призначеного апеляційним судом, яке, на думку захисника, є невиправдано суворим, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання зазначив, що призначене судом першої інстанції покарання та звільнення від його відбування не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі ОСОБА_2

Розглянувши справу в межах поданих апеляцій, апеляційний суд дійшов висновку про м'якість призначеного покарання і в цій частині постановив свій вирок, вказавши, що призначення покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України є явно несправедливим, оскільки ОСОБА_2 вчинив низку умисних корисливих злочинів, серед яких і особливо тяжкий, не відшкодував заподіяну шкоду.

Також апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 є організатором злочинів, заволодів 2670128 грн., якими в подальшому розпорядився.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що під час досудового слідства по епізоду заволодіння грошовими коштами Херсонського обласного центру зайнятості ОСОБА_2 своєї вини не визнав, показання давати відмовився, по епізоду заволодіння грошовими коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, ОСОБА_2 вину визнав частково. В суді апеляційної інстанції свою винуватість за цими обвинуваченнями визнав повністю.

Апеляційний суд правильно вказав, що наявність арештованого майна ОСОБА_2 на суму, що забезпечить повне відшкодування збитків, завданих злочином, не може бути обставиною, що пом'якшує покарання, оскільки накладення арешту на майно винного відбулось примусово, а його реалізація відбудеться у встановленому законом порядку.

Взявши до уваги зазначені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставне застосування щодо ОСОБА_2 ст. 69 КК України та призначення покарання зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком, зазначивши, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства.

Разом з тим, апеляційний суд з достатньою повнотою не врахував змінене ставлення до вчинених злочинів, щире каяття винного, стан його здоров'я, часткове відшкодування заподіяної шкоди.

За наявності зазначених обставин, які колегія суддів визнає такими, що передбачені частинами 1, 2 ст. 66 КК України, касаційний суд вважає можливим пом'якшити засудженому покарання, призначивши його із застосуванням ст. 69 КК України.

Що стосується посилання захисника на тяжкі захворювання, які на його думку дають підстави для звільнення ОСОБА_2 від покарання за хворобою, то вирішення цього питання знаходиться за межами компетенції касаційного суду, а відповідні клопотання вирішуються в порядку виконання вироку .

Також, з матеріалів справи убачається, що з часу вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України і до набрання вироком законної сили, минули строки давності, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, - три роки для злочинів невеликої тяжкості.

З огляду на викладене, вирок апеляційного суду в цій частині підлягає зміні в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 3 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 змінити:

вирок в частині його засудження за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України в порядку ст. 395 КПК України ( в редакції 1960 ) скасувати, звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення цих злочинів на підставі ст. 49 КК України, провадження по справі у цій частині закрити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за:

- ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначити покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах усіх форм власності строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.