Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф., суддів Крижановського В.Я. і Бех М.О., при секретарі судового засідання Медицькій У.І.,розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Н. Пєни Ракитянського району Білгородської області, мешканця АДРЕСА_1,

за участю прокурора Подоляка М.С.,

З касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернувся ОСОБА_7, який є захисником засудженого, з вимогами про перевірку постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень.

Вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 24 лютого 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2014 року вирок залишено без зміни.

В касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення а справу закрити за відсутності в діянні ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення. Обґрунтовуючи скаргу захисник зазначає про те, що дії засудженого були викликані поведінкою потерпілих, які не могли вгамувати свого собаку, що нападав на худобу ОСОБА_5 Захисник вважає, що в діях засудженого відсутній хуліганський мотив, оскільки їх ОСОБА_5 вчинено внаслідок конфліктної ситуації, що виникла між останнім та подружжям ОСОБА_8, тобто на ґрунті особистих неприязних відносин.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_5 15 вересня 2013 року приблизно о 9 годині 30 хвилин перебуваючи в межах вулиці Свердлова у м. Вовчанську Харківської області, в ході сварки з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, після погроз застрелити їхнього собаку, зі свого домоволодіння по АДРЕСА_2 взяв одноствольну мисливську рушницю моделі "ИЖ-5" НОМЕР_1, що є стандартною вогнепальною зброєю, та із її застосуванням, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу подружжя ОСОБА_9, з відстані 200 метрів здійснив постріл з рушниці в напрямку потерпілих, та наблизившись до них на відстань 10 метрів, погрожував застосуванням рушниці. Дії ОСОБА_5 не припинялися протягом 15 хвилин.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 94 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед інших доказуванню підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Окрім вказаного, доказуванню підлягають обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, окрім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство" (va010700-06) при розгляді кримінальних справ зазначеної категорії суди мають спрямовувати процес таким чином, щоб усі обставини справи були розглянуті всебічно, повно й об'єктивно, а вирок ґрунтувався лише на доказах, ретельно досліджених у судовому засіданні. Зокрема, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Постановляючи вирок щодо ОСОБА_5 суд не дотримався зазначених вимог закону та не звернув уваги на вказані роз'яснення.

Зокрема, як вбачається з матеріалів провадження, при проведенні досудового розслідування відповідними органами не встановлено місце вчинення правопорушення. Так, у протоколі огляду місця події зазначено, що відповідну слідчу дію було проведено у домоволодінні ОСОБА_10, де проживав і ОСОБА_5 Відповідно до вироку ОСОБА_5 засуджено за вчинення хуліганських дій в межах вулиці Свердлова у м. Вовчанську Харківської області, де випасалась худоба. Також з вироку вбачається, що між місцем події та вказаним домоволодінням наявна деяка відстань, яку з огляду на встановлену судом п'ятнадцятихвилинну тривалість всього конфлікту, засуджений міг подолати за певний проміжок часу. Зазначене вказує на деяку віддаленість домоволодіння засудженого від місця події, протокол огляду якого у матеріалах провадження відсутній. Не скориставшись наданим ст. 361 КПК України правом, суд не виправив зазначену помилку. Крім того, в матеріалах провадження відсутні будь-які надані відповідними органами довідки, про визначення меж вулиці, що ставить під сумнів правильність висновку суду про вчинення ОСОБА_5 дій у громадському місці.

Судом також не встановлені, належно не з'ясовані і з достатньою повнотою не досліджені обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вирок і ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, оскільки суди не взяли до уваги, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад передбаченого КК України (2341-14) злочину, тобто наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона злочину.

Як убачається з мотивувальної частини вироку суд визнаючи винуватим ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення проти громадського порядку, зазначив, що такі дії останній вчинив у ході сварки. Окрім показань засудженого, наявність конфліктної ситуації між ним та потерпілими підтвердили й останні в судовому засіданні. Зокрема, як ОСОБА_9 так і ОСОБА_8 вказували на те, що між останнім та ОСОБА_5 виникла сварка з нецензурною лайкою. Зазначене свідчить, що дії засудженого були вчиненими на ґрунті неприязних стосунків між ним та потерпілими, а не безпричинно.

За нормативним визначенням хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

При постановленні вироку судом не встановлено, що в діях ОСОБА_5 наявний мотив явної неповаги до суспільства, що характеризується усвідомленим спонуканням зневажливого ставлення до громадського порядку, неперсоніфікованого кола осіб, ігноруванням існуючих в суспільстві елементарних правил поведінки, моральності, добропристойності. Також у вироку залишилось нез'ясованим питання про наявність у діях засудженого особливої зухвалості. Крім того, висновок суду про вчинення ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння щодо незнайомих потерпілих є передчасним, оскільки суд це питання не з'ясував, а з анкетних даних ОСОБА_5 та подружжя ОСОБА_8 вбачається, що вони є сусідами.

Зазначене дає підстави вважати, що суд не досить ретельно дослідив питання щодо наявності в діях ОСОБА_5 хуліганського мотиву, що вплинуло на правильність вирішення питання про наявність складу злочину.

Крім того, як вказано у вироку, кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинено із застосуванням зброї. Однак, суд не надав належної уваги тому, що застосування такої є підставою для кваліфікації дій за ч. 4 ст. 296 КК України в тих випадках, коли винний за її допомогою заподіяв або намагався заподіяти тілесні ушкодження, або коли використання зазначених предметів у процесі хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя або здоров'я громадян. Судом не встановлено, що ОСОБА_5 здійснював прицільний постріл, або намагався здійснити психічний вплив на потерпілих, прицілювався, поєднуючи такі дії зі словесною погрозою. Відсутні у провадженні й дані про фактичні наслідки застосування зброї - заподіяння потерпілим будь-яких тілесних ушкоджень. Отже, для з'ясування обставин щодо наявності в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, суду слід з'ясувати й питання щодо застосування засудженим вогнепальної зброї у зазначеному в диспозиції ч. 4 ст. 296 КК України контексті.

Окрім згаданого, у пункті другому частини третьої ст. 374 КПК України законодавець вимагає від суду в мотивувальній частині вироку зазначати й мотиви неврахування окремих доказів. В порушення цих вимог, суд мотивуючи своє рішення щодо доведеності вини ОСОБА_5, обґрунтував його показаннями потерпілих, однак не вказав, чому не бере до уваги показання засудженого, щодо обставин конфлікту та причин його виникнення.

Апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 не звернув уваги на зазначені недоліки, та таким чином допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Під час нового розгляду слід урахувати вимоги матеріального закону щодо правильності кваліфікації дій особи, процесуального закону щодо обвинувального вироку, який має містити дані про протиправність діяння, (формулювання протиправності діяння) з встановленням в цих діяннях суб'єктивних та об'єктивних ознак, обов'язкових для визначення наявності в діях особи складу злочину, які підтверджувалися б наявними у матеріалах кримінального провадження доказами. Відповідно до встановленого, та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, суду слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 24 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2014 року щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.