головуючого Дембовського С. Г., суддів Слинька С.С. і Крижановського В. Я., за участю прокурора Чупринської Є. М., при секретарі Гладкіх Л. М.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 лютого 2015 року кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2014 року щодо засудженого,

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 22 547, 50 грн. та 30 977, 35 грн. відповідно, а в решті позовних вимог відмовлено.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій засудженого та призначення йому покарання та вирішення цивільного позову скасовано Апеляційним судом м. Києва та постановлено свій вирок від 9 квітня 2014 року.

Цим вироком ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 190 грн. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково, постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 126 115, 32 грн., в іншій частині на суму 554 390, 03 грн. в задоволенні відмовлено. В решті вирок щодо засудженого залишено без зміни.

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він у період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, на території Святошинського району м. Києва шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 в сумі 22 547, 50 грн. та ОСОБА_7 - 126 115, 32 грн.

У касаційних скаргах:

- прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає про те, що судом як першої так і апеляційної інстанцій необґрунтовано виключено з обвинувачення вчинення шахрайських дій по відношенню до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 Окрім того, не погоджується із виключенням із обвинувачення ОСОБА_5 вчинення ним злочину за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, а також вважає, що призначене апеляційним судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінальному правопорушенню та особі засудженого через м'якість;

- засуджений просить судові рішення щодо нього скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Зазначає, що по справі не здобуто доказів його вини та не погоджується із збільшенням розміру цивільного позову.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, перевіривши кримінальне провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти досудового розслідування та судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Із огляду на це, судова колегія при вирішенні питань, поставлених у касаційній скарзі виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції і в межах поданої апеляції перевірених колегією суддів апеляційного суду.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, і є обґрунтованим.

Зокрема, винуватість ОСОБА_5 підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про обставини заволодіння ОСОБА_5 у них грошовими коштами, а також свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які підтвердили, що вони знали ОСОБА_5 як представника ПАТ "Київенерго", який мав забирати кошти за спожиту електроенергію.

Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 зазначали, що ОСОБА_5 був присутнім як представник споживача при складанні ними акту порушення ФОП ОСОБА_7 правил користування електроенергією, а свідок ОСОБА_22 підтвердила, що засуджений часто представляв у конфліктних ситуаціях нелегальних споживачів, а ОСОБА_7 їй говорила, що ОСОБА_5 збирав кошти за використану електроенергію.

Окрім того, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується даними, що містяться у протоколах слідчих дій, і сумніву в їх достовірності немає.

Проаналізувавши всі досліджені у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, в тому числі й ті, на які посилається засуджений у касаційній скарзі, та давши належну оцінку всім доводам, висунутим на свій захист із приводу відсутності в його діях кримінального правопорушення, апеляційний суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні шахрайства, що завдало значної шкоди, і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 190 КК України.

Підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, не встановлено.

При призначенні ОСОБА_5 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення та дані про особу засудженого, який вперше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувався, перебування на його утримання малолітньої дитини-інваліда. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено. Отже призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Доводи прокурора, які викладенні в касаційній скарзі, а саме: про безпідставне виключення з обвинувачення ОСОБА_5 вчинення шахрайських дій по відношенню до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, та вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів із цих питань, суд належним чином умотивував.

Цивільний позов судом апеляційної інстанції вирішено відповідно до вимог закону.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України,

касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_5 - без зміни.