Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф., суддів Кульбаби В.М. і Бех М.О., при секретарі судового засідання Медицькій У.І., розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не мав,

за участю прокурора Плужника О.В.,

З касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернувся засуджений ОСОБА_5 з вимогами про перевірку постановлених щодо нього судових рішень.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт тривалістю 170 годин.

На відшкодування матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 ухвалено стягнути відповідно 669,02 грн. та 10 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2014 року вирок залишено без зміни.

В касаційній скарзі засуджений посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового слідства, немотивованість рішення суду щодо стягнення з нього коштів на відшкодування моральної шкоди потерпілому, істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства апеляційним судом, оскільки його рішення не є належно вмотивованим, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції або ж скасувати їх в частині вирішення цивільного позову.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він 2 грудня 2012 року о 14 годині поблизу будинку № 3 у провулку Крицевому в м.Запоріжжі, на ґрунті неприязних відносин із ОСОБА_7 завдав йому два удари кулаком в обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілого.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи засудженого про неповноту та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. Отже, колегія суддів виходить з фактичних обставин, встановлених судом, відповідно до яких дії ОСОБА_5 кваліфіковано правильно.

Перевіркою матеріалів справи не встановлено процесуальних порушень при дослідженні і оцінці наведених у вироку доказів, які ставили б під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину.

Відповідно до ст. 1167 ЦК і роз'яснень, наданих в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення втраченого здоров'я.

При вирішенні цивільного позову про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_5 місцевий суд послався на наявність моральних та фізичних страждань, зміні звичного укладу життя потерпілого після вчинення щодо нього злочину. З урахуванням цих обставин, суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_7 і постановив стягнути з засудженого на користь потерпілого 10 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого. в якій викладено доводи за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, ретельно перевірив їх, дав їм належну оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, цивільний позов в частині розміру відшкодування потерпілому моральної шкоди вирішено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Доводи засудженого про необхідність зменшення розміру суми, стягнутої на користь потерпілого на відшкодування останньому моральної шкоди, завданої злочином, не є переконливими.

Підстав для зміни судових рішень в частині вирішення цивільного не встановлено.

Підстав для задоволення касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.