розглянувши касаційну скаргу законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2014 року,

вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2014 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Ямпіль Білогірського району Хмельницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 55 000 грн. та 2 000 грн. витрат понесених ним на правову допомогу.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2014 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2 залишені без задоволення. В порядку ст.ст. 404, 407 КК України, ОСОБА_1 вважається засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі, з випробуванням, на підставі статей 75, 104 КК України, з іспитовим строком 2 роки. В решті вирок суду залишений без змін, в тому числі й застосування п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України

За вироком суду, ОСОБА_1 21 березня 2014 року приблизно о 22 годині, знаходячись на території АЗС "ВІП", розташованої по вул. Леніна в смт Ямпіль Білогірського району Хмельницької області, в ході суперечки із ОСОБА_3, яка на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин переросла у бійку, наніс декілька ударів кулаками рук в область голови останнього, заподіявши тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, після чого втік додому, розташованого по вул. Горинська, 100 в смт Ямпіль Білогірського району Хмельницької області, де сховався у садку.

В цей час ОСОБА_3 з іншими знайомими попрямували до помешкання ОСОБА_1, де під воротами почали кричати, бити по воротах ногами та вимагати, щоб до них з подвір'я на вулицю вийшов ОСОБА_1 Тим часом, сюди ж, біля 22 години під'їхав на автомобілі і ОСОБА_5, і який, згідно постанови про адміністративне правопорушення, яка не оскаржувалася та набрала законної сили, здійснюючи розворот та не врахував дорожню обстановку, допустив зіткнення з воротами домоволодіння ОСОБА_1, при цьому одна половина воріт відкрилася, вдаривши руку матері останнього - ОСОБА_2

Вияснити власника автомобіля ОСОБА_1 не вдалося і словесна суперечка припинилася. Прибулі за адресою по вул. Горинська, 100 в смт Ямпіль почали розходитися. Позаду всіх від домоволодіння ОСОБА_1 ішов ОСОБА_3, та коли відійшов до вул. Будьоного, його наздогнав ОСОБА_1 та металевою частиною заступа, якого взяв у власному господарстві, наніс останньому один удар в задню область голови, заподіявши тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 194 від 24 квітня 2014 року, за своїм характером належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_2, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 та доведеності його вини, просить судові рішення змінити, встановити іспитовий строк терміном на один рік, покласти на засудженого один з обов'язків, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 76 КК України, замість п. 4 цієї ж статті, та зменшити стягнуту суму у відшкодування моральної шкоди до 20 000 грн. Посилається на те, що районним судом не в повній мірі враховані характеризуючи дані ОСОБА_1, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується лише позитивно. Крім того, встановивши ОСОБА_1 іспитовий строк терміном на два роки, а також з покладенням на нього обов'язків періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції, унеможливить після закінчення останнього класу продовження навчання в іншому місці у навчальному закладі для здобуття певної спеціальності.

Також батьки засудженого як могли допомагали потерпілому. При цьому, маючи постійне місце роботи та отримуючи заробітки, які навіть не є мінімальними, не дають можливості сплатити стягнуту судом моральну шкоду, яка є непомірно великою. Разом з цим, апеляційний суд, переглядаючи дане кримінальне провадження в апеляційному порядку, безпідставно залишив оскаржуваний вирок без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання законним представником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити за наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у касаційній скарзі не оскаржується.

З огляду на вимоги ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Також, положеннями ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного, який за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, відмічається його працелюбність, доброзичливість, толерантність, чесність, порядність, вину визнав, щиро розкаявся, частково відшкодував заподіяну шкоду, злочин вчинив уперше у неповнолітньому віці, що пом'якшує його покарання, відсутність обтяжуючих вину обставин, умови його життя, що є обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість застосування до останнього вимог ст. 69 КК України, а також звільнення його від відбування призначеного покарання з покладенням обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_1 покарання, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65, 66, 67, 69, 75, 76 КК України, підстав для пом'якшення не вбачає.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_3, районний суд, відповідно до вимог ст. 128 КПК України, враховуючи вимоги розумності та справедливості, задовольнив його частково, стягнувши з ОСОБА_2 55 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, в достатній мірі обґрунтувавши це рішення.

В той же час, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 404 КПК України, перевіривши ретельно доводи апеляційних скарг потерпілого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2, не знайшов підстав для їх задоволення, лише зазначив про звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням ще й на підставі ст. 104 КК України, оскільки він є неповнолітнім, з чим погоджується і колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та вмотивованою.

Доводи касаційної скарги законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є аналогічними доводам її апеляційної скарги, яким апеляційний суд, перевіривши їх ретельно, надав належну оцінку, навівши при цьому відповідні мотиви та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає призначене засудженому ОСОБА_1 покарання з покладенням на останнього обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України, та розмір стягнутої суми у відшкодування моральної шкоди справедливими, підстав для зміни судових рішень не вбачає, а тому у відкритті провадження за касаційною скаргою законного представника неповнолітнього засудженого слід відмовити згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2014 року.