Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Літвінова Є. В., суддів: Орлянської В. І., Тельнікової І. Г. при секретарі Медицькій У. І.

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170380003264, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Овідіополь, Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю прокурора Басюка С. В.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 вересня 2014 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Свої доводи обґрунтовує тим, що суд неправильно застосував норми статті 69 КК України з огляду на відсутність обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, на кількість епізодів та на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою посилання у вироку судом першої інстанції на одні і ті ж обставини при застосуванні ст. ст. 69, 75 КК України.

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Вироком вирішено питання про стягнення судових витрат та щодо речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 17 січня 2014 року приблизно о 17:00 год. за попередньою домовленістю, перебуваючи в приміщенні нежилої будівлі, розташованої поряд з будинком № 38а на вул. Мечникова в смт. Овідіополь Одеської області, навмисно, незаконно за 150 грн. збув ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 1,36 г, який цього ж дня був ним придбаний у невстановленої особи.

13 лютого 2014 року приблизно о 17:00 год. ОСОБА_5 за попередньою домовленістю біля будинку № 25 на вул. К. Маркса в смт. Овідіополь Одеської області навмисно, незаконно, повторно за 600 грн. збув ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 23,36 г, який цього ж дня був ним придбаний у невстановленої особи.

25 лютого 2014 року приблизно 15:30 год. ОСОБА_5 за попередньою домовленістю, знаходячись у приміщенні нежилої будівлі, розташованої поряд з будинком № 38а на вул. Мечникова в смт. Овідіополь Одеської області, навмисно, незаконно, повторно за 600 грн. збув ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 32,25 г, який цього ж дня був ним придбаний у невстановленої особи.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 вересня 2014 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Нормою ст. 69 КК України передбачено, що за наявності обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Стаття 75 КК України передбачає можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, мотивуючи своє рішення про доцільність застосування статей 69, 75 КК України, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, наявність на утриманні батьків, які мають тяжкі захворювання та клопотання 64 мешканців смт. Овідіополь про призначення ОСОБА_5 покарання не пов'язаного з реальним позбавленням волі. Крім того, судом було враховано працевлаштованість ОСОБА_5, наявність лише позитивних його характеристик та перше притягнення до кримінальної відповідальності.

Не погоджуючись з вироком, прокурором була подана апеляційна скарга, в якій наводились доводи, аналогічні викладеним в касаційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких її визнано необґрунтованою.

Апеляційним судом наведені вимоги закону виконані належним чином.

Розглядаючи кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції повно і всебічно дослідив усі доводи апеляційної скарги прокурора та дійшов обґрунтованого висновку про відповідність призначеного покарання вимогам ст. ст. 65, 69, 75 КК України. Мотиви прийнятого рішення викладені в ухвалі суду з дотриманням положень кримінального процесуального закону.

З урахуванням сукупності перелічених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України належним чином вмотивоване, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження ним нових злочинів. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування чи зміну судового рішення, не встановлено.

Таким чином, доводи касаційної скарги прокурора є необґрунтовані, і підстави для її задоволення відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 вересня 2014 року стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.