ознайомившись з касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2014 року щодо вироку Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року стосовно ОСОБА_2,

Вказаним вироком місцевого суду засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Мазни-ки Хмельницької області, меш- канця АДРЕСА_1, судимого 02.06.2011 за ч. 1 ст. 164 КК України на 2 роки обмеження волі із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку, громадянина України,

- за ч. 2 ст. 164 КК України на 2 роки 2 місяці обмеження волі;

- на підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків на 2 роки 3 місяці обмеження волі.

Згідно вироку, ОСОБА_2 з 02.06.2011 по 08.07.2013 злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання доньки, ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 32 042,98 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.11.2014 вирок місцевого суду змінено, у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, зменшено розмір заборгованості за аліментами до 9 338,37 грн., а в решті - залишено без зміни.

В касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається захисник у касаційній скарзі, самі по собі можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України, апеляційним судом.

Отже, в касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 відсутні посилання на підстави для зміни чи скасування судових рішень судом касаційної інстанції, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК України.

При цьому, твердження захисника про недоведеність вини засудженого в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, вчинене особою, раніше судимою за аналогічний злочин, є безпідставним, оскільки протилежний висновок суду в цій частині ґрунтується, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такий висновок відповідає показанням потерпілої ОСОБА_3 про обставини за яких ОСОБА_2 ухилявся від сплати аліментів на дитину; таким же показанням державного виконавця - свідка ОСОБА_4; даним виконавчого провадження; рішенню суду від 19.12.2000 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину.

Правильно визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини вчинене особою, раніше судимою за аналогічний злочин, правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 164 КК України та призначив справедливе покарання, дотримавшись при цьому загальних засад, передбачених ст. 65 КК України.

Отже, з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2014 року щодо вироку Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року стосовно ОСОБА_2