розглянувши в судовому засіданні 22 січня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 15 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 18 лютого 2014 року,

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що немає судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 у збуті 25 липня 2013 року ОСОБА_9 1, 546 г канабісу та зберіганні з метою збуту 0, 159 г екстракту канабісу, виявленого при обшуку 25 липня 2013 року закрито відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, 31 березня 2013 року близько 15 години в господарстві за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, незаконно збув ОСОБА_10 за 500 гривень особливо небезпечний наркотичний засіб "канабіс" вагою 22,191 г.

Також 25 липня 2013 року близько 19 години 10 хвилин ОСОБА_6 на території свого господарства повторно незаконно збув ОСОБА_11 за 80 гривень особливо небезпечний наркотичний засіб "канабіс" вагою 2,081 г. Того ж дня, придбаний "канабіс" у ОСОБА_11 було вилучено співробітниками Кролевецького РВ УМВС України в Сумській області.

У той же день, працівниками міліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб "канабіс", вагою 18, 41 г, який ОСОБА_6 зберігав у своєму господарстві з метою збуту.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18 лютого 2014 року вирок суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України та призначити мінімальне покарання, визначене санкцією вказаної статті. Зазначає, що вилучення наркотичного засобу в ОСОБА_11 проведено з порушенням вимог закону, а тому показання останнього судом безпідставно взято до уваги. Крім того, посилається на те, що експертиза щодо відповідності вилученого наркотичного засобу у ОСОБА_11 та у ОСОБА_6 під час обшуку не проводилась. Недопустимим доказом винуватості ОСОБА_6 є посилання на показання свідка ОСОБА_10 Також вважає, що при призначенні покарання судом не враховано, що ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, дружину, малолітню дитину, перебування на його утриманні батьків-пенсіонерів, відсутність шкоди, поганий стан здоров'я.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 є аналогічними скарзі захисника ОСОБА_5

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника на підтримання поданих скарг, думку прокурора про залишення без задоволення скарг, перевіривши кримінальне провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказах, і є правильними.

Зокрема, винуватість засудженого у незаконному зберіганні з метою збуту наркотичних речовин, а також у незаконному їх збуті підтверджується: показаннями свідка ОСОБА_11, із яких убачається, що він 25 липня 2013 року за місцем проживання ОСОБА_6 придбав у останнього в рахунок погашення боргу наркотичну речовину - коноплю та у нього її було вилучено працівниками міліції у присутності понятих; свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили, що ОСОБА_6 займається збутом коноплі.

Окрім того, вина засудженого підтверджується й даними, що містяться у протоколах обшуку, виявлення та вилучення наркотичної речовини; висновками експерта та іншими наведеними у судових рішеннях доказами, і сумніву у їх достовірності немає.

Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_6 винний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та його діяння за цим законом кваліфіковано правильно. Отже, вважати, що судом неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність, немає підстав.

При перевірці кримінального провадження встановлено, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_6 під час судового розгляду не виявлено.

При призначенні ОСОБА_6 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд урахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу засудженого. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи засудженого та його захисника, аналогічні тим, що наведені у касаційних скаргах. Викладені в ухвалі апеляційного суду мотиви визнання цих доводів безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження, є обґрунтованими. Свої висновки з цього питання, із якими погоджується колегія суддів, суд 2-ї інстанції належним чином умотивував.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, не встановлено.

Керуючись статями 433, 436, 438 КПК України,

Касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 15 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 18 лютого 2014 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.