головуючого Єленіної Ж.М., суддів: Британчука В.В., Леона О.І., за участю секретаря судового засідання в режимі відео конференції засудженого прокурора Гапона В.О., ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, розглянувши в судовому засіданні об'єднані кримінальні провадження № 12014240170000411, № 12015240170000014, № 12015240170000036, № 12015240170000273 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 04 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2016 року,

За вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено: за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - до покарання у виді арешту на строк 4 місяці, за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 зазначеного Кодексу - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 цього ж Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.

Вирішено питання про процесуальні витрати й речові докази.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, судові рішення щодо котрих не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим: у вчиненні 14 епізодів корисливих злочинів, зокрема у викраденні чужого майна, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, інше приміщення, сховище; в закінченому замаху на викрадення чужого майна, вчиненого повторно; у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб із проникненням у сховище, скоєному повторно, у відкритому заволодінні чужим майном, поєднаному із насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого вчиненого повторно за таких обставин.

ОСОБА_6 за попередньою змовою в період часу з 15-го по 17 липня 2014 року із ОСОБА_8, 08 серпня 2014 року із ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_8, 11 серпня 2014 року -із ОСОБА_11 шляхом зриву навісного замка проник у погреб ОСОБА_12 (АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_13, АДРЕСА_2, звідки викрав інструменти та інше майно на загальну суму 3714 грн., а також у сарай на АДРЕСА_3 у тому ж місті звідки викрав 9 кролів, чим завдав ОСОБА_14 матеріальної шкоди в розмірі 1080 грн.

Він же 16 серпня 2014 року проник через незачинене вікно в будинок АДРЕСА_4, звідки викрав майно, яке належить ОСОБА_15 на загальну суму 4615,70 грн.

ОСОБА_6, за попередньою змовою 18 серпня 2014 року в м. Красилові із ОСОБА_8, 19 серпня 2014 року - із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_8, 20 серпня 2014 року із ОСОБА_11 шляхом зриву навісного замка проник у гаражі: ОСОБА_16 - АДРЕСА_5, ОСОБА_17 - АДРЕСА_6, ОСОБА_18 - на АДРЕСА_10 звідки викрав чуже майно на загальну суму 12 329,67 грн.

Він же 22 серпня 2014 року шляхом пошкодження вікна проник у будинок АДРЕСА_7, звідки викрав майно ОСОБА_19, завдавши йому матеріальної шкоди на 1860,66 грн.; протягом першої - другої декади серпня 2014 року за попередньою змовою із ОСОБА_10 проник у приміщення сараю ОСОБА_20 на АДРЕСА_8 і незаконно заволодів мотоциклом МТ-11 вартістю 800 грн., а з ОСОБА_11 шляхом відкриття дверей проник до гаража ОСОБА_21, звідки викрав майно на загальну суму 2123,29 грн. У кінці серпня 2014 року засуджений відкрив ключем вхідні двері будинку АДРЕСА_9, звідки викрав золоті вироби, особисті речі Крижанівських на загальну суму 7965,78 грн.

30 серпня 2014 року о 24:00 год. на вул. Кутузова біля ЗОШ № 3 в м. Красилові ОСОБА_6 ривком відкрито викрав із рук ОСОБА_22 мобільний телефон "Нокіа" вартістю 532,49 грн. і залишив місце злочину. Підбурений ОСОБА_10, засуджений через деякий час повернувся до потерпілої, утримуючи її руками, повторно відкрито викрав золоті прикраси на загальну суму 12 400 грн.

В результаті дій засудженого, вчинених ним самостійно та у співучасті, було завдано матеріальної шкоди потерпілим на загальну суму 43 965,81 грн.

Крім того, 22 травня 2015 року, ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в магазині "Колібріс" на вул. Ціолковського, 3 в м. Красилові, з метою викрадення заховав під одягом пляшку віскі вартістю 684 грн. і попрямував до виходу, але злочину не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_6, оскільки його затримав працівник охорони.

У касаційних скаргах захисник та засуджений, посилаючись на неправильне застосування судами кримінального закону, ставлять питання про зміну вироку та ухвали суду, просять звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважають, що призначене покарання у виді позбавлення волі є явно несправедливим, оскільки суд не повною мірою врахував те, що злочини вчинено у неповнолітньому віці, після вчинення останнього епізоду протягом року, а також під час дії запобіжного заходу засуджений жодного нового правопорушення не вчинив.

Крім того, на думку скаржників, судом не взято до уваги того, що ОСОБА_6 розкаявся у вчиненому, сприяв у розкритті кримінальних правопорушень, частково відшкодував потерпілим завдані збитки. Усупереч вимогам кримінального процесуального закону районний суд змінив засудженому запобіжний захід, строк дії якого було закінчено, з домашнього арешту на тримання під вартою. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів встановила наведене порушення, водночас допустила нове, вказавши в описовій частині ухвали суду, що засуджений вчинив 19 епізодів злочинної діяльності, і не виправила рішення місцевого суду в частині обрання запобіжного заходу. Ухвала апеляційного суду, як вважають скаржники, не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого на підтримання касаційних скарг та просили застосувати до засудженого ст. 75 КК України, думку прокурора, який просив залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальнихправопорушень за викладених у вироку суду обставин ґрунтується на доказах, зібраних із дотриманням вимог КПК України (4651-17) і не оспорюється в касаційних скаргах.

Доводи щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі ОСОБА_6, аналогічні наведеним у касаційних скаргах, перевірялись судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи скарги засудженого та захисника, у своєму рішенні проаналізував усі їхні доводи і дав на них вичерпну відповідь.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

Так, у Рішенні № 15-рп/2004 (v015p710-04) Конституційний Суд України зазначив: "Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) ".

Як убачається з вироку, призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції врахував наведені вимоги кримінального закону, характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, кількість епізодів злочинної діяльності та їх наслідки, а також ті обставини, що пом'якшують покарання.

Зокрема, суд зважив на те, що засуджений вчинив ряд злочинів у неповнолітньому віці, за винятком злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до даних про особу засуджений у силу вимог ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, за місцем попереднього навчання характеризується посередньо, а за місцем проживання - негативно.

Також суд урахував як обставину, що пом'якшує покарання, щире каяття засудженого, активне сприяння у розкритті злочинів, часткове відшкодування завданого збитку.

Обставиною, що обтяжує покарання засудженого відповідно до ст. 67 КК України суд встановив, що злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння.

Пом'якшуючи цій особі покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд належним чином мотивував прийняте рішення, остаточно визначив покарання засудженому за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі, яке є мінімальним за своїм розміром.

Крім того, як видно з матеріалів справи, за даними про особу ОСОБА_6 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину (т. 2, а.с. 210).

Разом із тим, поведінка засудженого (котрий маючи молодий вік не вчиться і не займається суспільно корисною працею, протягом тривалого часу вчинив низку аналогічних корисливих злочинів у співучасті) свідчить про те, що він належних висновків для себе не зробив.

Наведене спростовує доводи касаційних скарг про те, що виправлення ОСОБА_6 можливе без відбування покарання.

Зі змісту ухвали вбачається, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав, що покарання у виді позбавлення волі призначене ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 із застосуванням ст. 69, ч. 2 ст. 289 із застосуванням ст. 69, ч. 2 ст. 186 із застосуванням ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на строк 3 роки без конфіскації майна, відповідає вимогам кримінального закону, і навів доводи про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України.

З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.

Призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі колегія суддів вважає справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

Водночас як видно з ухвали суду, апеляційний суд установив, що місцевий суд вирішуючи питання про забезпечення виконання вироку суду щодо засудженого в частині відбування ним призначеного покарання, помилково змінив запобіжний захід ОСОБА_6 з домашнього арешту, строк дії якого закінчився, на тримання під вартою.

Це процесуальне порушення хоч і має місце, разом із тим, його було виправлено судом апеляційної інстанції шляхом зарахування на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_23 строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період із 04 липня по 29 серпня 2016 року.

Не є істотним порушенням у розумінні ст. 412 КПК України викладення в описовій частині ухвали апеляційного суду відомостей про те, що ОСОБА_6 вчинив 19 епізодів кримінального правопорушення, а не 14, оскільки це не впливає на законність та обґрунтованість постановленого судом рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами, поданими засудженим та його захисником на вирок, належним чином перевірив викладені в них доводи, у тому числі аналогічні наведеним у касаційній скарзі, визнав їх необґрунтованими і зазначив в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 433, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , суд

Касаційні скарги захисника та засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 04 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.