Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді-доповідача Животова Г.О.,

суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

захисника ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

розглянув 7 березня 2017 року в м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 за касаційною скаргою останнього на вирок Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 6 березня 2015 року засуджено

ОСОБА_3, 1945 р. н., не судимого, громадянина України, уродженця с. Хомутець Миргородського районуПолтавської області, мешканця м. Києва,

- за ч. 1 ст. 189 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом однорічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Апеляційний суд м. Києва 10.03.2016 скасував цей вирок в частині призначення ОСОБА_3 покарання та ухвалив новий, яким призначив останньому за ч. 1 ст. 189 КК України 1 рік позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням протягом однорічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що 10.03.2014 він вимагав у компанії "Рапала Шімано Іст Юороуп Оу" 60 000 євро, погрожуючи завданням мільйонних збитків через розповсюдження у мережі Інтернет відомостей про неякісну продукцію останньої, а 22.09.2014 о 14:00 в кафе "Желток" на вул. Русанівська набережна, 8/2 в м. Києві отримав від директора дочірнього підприємства вказаної компанії "ВМС-Вотер Куін Україна" ОСОБА_4 10 000 грн, як частину коштів, що вимагав.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду й закрити кримінальне провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав скаргу засудженого та просив закрити провадження через недоведеність винуватості останнього, думку прокурора про законність й обґрунтованість оскарженого рішення, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої інстанції і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають.

Твердження засудженого про недоведеність його вини є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду першої інстанції в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені відповідними доказами.

Такі висновки відповідають даним протоколу листування ОСОБА_3 з представниками компанії "Рапала" ВМС-Вотер Куін Україна" з липня 2012 року по квітень 2014 року про те, що перший направляв листи з недостовірною інформацією про компанію та вимагав сплатити йому 60 000 євро; даним протоколу огляду грошових коштів, які попередньо були помічені спеціальними хімічними засобами та скопійовані на ксероксі; даним протоколу огляду місця події від 22.09.2014 в кафе "Желток"; даним висновку експерта від 26.09.2014; даним протоколу огляду місця події від 25.09.2014 про огляд комп'ютерного обладнання за допомогою якого ОСОБА_3 здійснював листування з компанією "Рапала" ВМС-Вотер Куін Україна".

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України.

Твердження ОСОБА_3 про наявність підстав для визнання його листів з погрозами компанії "Рапала" ВМС-Вотер Куін Україна" та вимаганням сплатити йому 60 000 євро неналежними й недопустимими доказами є необґрунтованими, оскільки не містять посилань на конкретні підстави для ухвалення такого рішення.

Посилання ОСОБА_3 на ряд обставин, які на його думку є нововиявленими, також не беруться колегією суддів до уваги, оскільки перегляд судових рішень з вказаних підстав повинен відбуватись не в касаційному порядку, а в іншій спосіб, передбачений главою 34 КПК України (4651-17) .

Усупереч твердженню засудженого в касаційній скарзі, апеляційний суд мав підстави для призначення більш суворого покарання ніж було призначене судом першої інстанції, оскільки при розгляді апеляційної скарги прокурора, в якій порушувалось саме таке питання, суд діяв у межах своєї компетенції, визначеної ст. ст. 420, 421 КПК України.

Отже, вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 374, 420 КПК України, а призначене ним покарання є справедливим.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, суд

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.