розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 10 вересня 2014 року, якою залишено без змін вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 07 липня 2014 року щодо останнього,

вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 07 липня 2014 року засуджено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 800 грн.; на користь КЗ ХОПЛ ХОР витрати за проведення експертиз у сумі 448,33 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_2, 24 серпня 2013 року приблизно о 23 годині, знаходячись по вул. Потьомкінській (К. Маркса), неподалік магазину "De Paris", у м. Херсоні, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, з корисливих мотивів, під приводом здійснення телефонного дзвінка до служби таксі, отримавши доступ до мобільного телефону, відкрито, без застосування фізичного насильства, викрав, вихопивши з рук неповнолітнього ОСОБА_5, мобільний телефон, та втік, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 1 400 грн.

Крім того, цього ж дня приблизно о 23 год. 30 хв., знаходячись неподалік будівлі Національної Морської академії по пр. Ушакова у м. Херсоні, повторно, умисно, із корисливих спонукань, під приводом здійснення телефонного дзвінка до служби таксі, отримавши доступ до мобільного телефону, відкрито, без застосування фізичного насильства, викрав, вихопивши з рук неповнолітньої ОСОБА_6 мобільний телефон, та втік, чим спричинив потерпілій матеріальної шкоди на суму 800 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 10 вересня 2014 року вищезазначений вирок суду залишений без змін.

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_2 та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України, вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості.

При цьому, посилається на те, що районним судом належним чином не вмотивовано призначення такої міри покарання, як позбавлення волі, оскільки не в повному обсязі враховані: позитивна характеристика ОСОБА_2, відсутність у нього судимості, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, часткове відшкодування шкоди, що дає підстави для застосування ч. 1 ст. 69, ст. 75 КК України та звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням. Разом з цим, колегія суддів апеляційного суду, враховуючи вищевикладені пом'якшуючі вину обставини, несправедливо залишила ОСОБА_2 суворе покарання, а вирок суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання захисником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються.

Доводи захисника, викладені у касаційній скарзі щодо несправедливості ухваленого судового рішення апеляційним судом у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості, не є обґрунтованими.

З огляду на роз'яснення п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 року (v0018700-04) , № 8 від 12 червня 2009 року (v0008700-09) та № 11 від 6 листопада 2009 року (v0011700-09) ) "Про практику призначення судами кримінального покарання", із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії та інше.

Так, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 у порядку ст. 404 КПК України за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого, встановив, що районний суд розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу, будь-яких порушень вимог кримінального процесуального законодавства не допустив. При призначенні ОСОБА_2 покарання, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції в достатній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, їх наслідки, дані про його особу, який характеризується позитивно, раніше не судимий, обставинами, які пом'якшують покарання визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, часткове відшкодування шкоди, а також визнав обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, й обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення останнього лише в умовах ізоляції від суспільства, при цьому призначив покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкцій частин статей, за які він засуджений.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2 покарання є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65, 70 КК України, і підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України, не вбачає.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є належним чином вмотивованою.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду і задоволення скарги захисника, та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 10 вересня 2014 року, якою залишено без змін вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 07 липня 2014 року щодо останнього.