Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Зубара В.В.,

суддів Бех М.О., Квасневської Н.Д.,

при секретарі Медицькій У.І.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження № 12012220480000107 відносно ОСОБА_1 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 липня 2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Харкова, раніше неодноразово судимий, останній раз 14 грудня 2009 року вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, -

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року вказаний вирок відносно ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання: призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В іншій частині вирок залишено без зміни.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 31 жовтня 2012 року, близько 22 год. 40 хв., знаходячись біля будинку № 66-Е по пр. Перемоги в м. Харкові, спричинивши ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, відкрито заволодів сумкою потерпілої, в якій знаходилось майно на загальну суму 1408 грн.

Своїми навмисними діями ОСОБА_1 скоїв грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, повторно.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про застосування положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням. При цьому у скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції належним чином не враховано та не взято до уваги всі дані про його особу, що він визнав вину повністю, щиро розкаявся у скоєному, відшкодував завдані потерпілій збитки.

До початку розгляду справи до суду касаційної інстанції з Харківського слідчого ізолятора надійшло повідомлення про смерть засудженого ОСОБА_1 та копії: свідоцтва про його смерть, серія НОМЕР_1, виданого відділом РАЦС по м. Харкову 29 жовтня 2014 року, лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_2 та довідки про причину смерті.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що у зв'язку зі смертю засудженого ОСОБА_1 судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю, перевіривши матеріали кримінального провадження та копії документів, які надійшли із слідчого ізолятора, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, в разі якщо помер обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.

Враховуючи те, що на час розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції встановлено, що засуджений ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і питання про його реабілітацію не порушується, колегія суддів, відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 284, 440 КПК України, приходить до висновку, що судові рішення відносно ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а кримінальне провадження відносно нього - закриттю.

На підставі наведеного, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 284, 440 КПК України колегія суддів

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 липня 2013 року та вирок Апеляційного суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року у кримінальному провадженні № 12012220480000107 відносно ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження - закрити.