головуючого Слинька С. С., суддів Вільгушинського М. Й., Колесниченка В. М., при секретарі захисника прокурора за участю засудженого Гладкіх Л. М., ОСОБА_5, Кравченко Є. С., ОСОБА_7 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань

№ 12013230180000126, за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, засудженого та його захисника ОСОБА_5 на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 21 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 04 червня 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Каховки Каховського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1, засудженого за вироком Каланчацького районного суду Херсонської області від 01 квітня 2013 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 21 січня 2014 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 04 червня 2014 року, ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та за вироком Каланчацького районного суду Херсонської області від 01 квітня 2013 року, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців.

Згідно з вироком районного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 08 лютого 2013 року приблизно о 18.00 год. у стані алкогольного сп'яніння, проникнувши до будинку АДРЕСА_2, умисно з метою заподіяння смерті ОСОБА_8, 1911 року народження, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, невстановленим предметом декілька раз вдарив її по голові, тулубу та кінцівках, завдавши тілесних ушкоджень, від чого жінка померла на місці події.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з порушенням апеляційним судом порушень вимог ст. 419 КПК України.

У касаційних скаргах засуджений та його захисник просять скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі у зв'язку з недоведеністю участі ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також через істотні порушення процесуального закону, в тому числі й посилаючись на неповноту судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора повністю, а скарги засудженого та захисника - частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції, думку засудженого та його захисника, які підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити, перевіривши матеріали кримінальної справи й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги слід задовольнити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 438 цього ж Кодексу істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для зміни або скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

При цьому згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

За ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необгрунтованою.

Як видно з матеріалів провадження, вирок щодо ОСОБА_7 переглядався в апеляційному порядку за апеляційною скаргою самого засудженого. При цьому у цій апеляційній скарзі засуджений порушував питання про незаконність та необґрунтованість постановленого щодо нього вироку, стверджуючи, що в ході досудового та судового слідства не було здобуто належних доказів того, що саме він вчинив убивство

ОСОБА_8, а всі докази, якими керувався суд, встановлюючи його винуватість у інкримінованому протиправному діянні, свідчать лише про його присутність у будинку потерпілої в невизначений час.

Суд апеляційної інстанції, як видно з оскаржуваної ухвали, цю скаргу засудженого залишив без задоволення. Разом з тим, обґрунтовуючи мотиви, з яких він прийняв таке рішення, апеляційний суд навів перелік доказів, відповідно до яких було встановлено винуватість засудженого, однак оцінки цим доказам з точки зору їх належності, допустимості чи достатності не дав.

Так, як видно з матеріалів провадження суди як першої так і апеляційної інстанції, як на ряд прямих доказів доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні убивства ОСОБА_8 послалися на дані, що містяться у протоколі огляду місця події від 08 лютого 2013 року, а також на дані, що містяться в ряді висновків проведених у ході слідства експертиз, предметом дослідження яких були речі, вилучені в ході проведення зазначеної слідчої дії від 08 лютого 2013 року.

Разом із тим, посилаючись на такі докази для обґрунтування винуватості ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції не дав оцінки щодо їх допустимості.

Так, відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому ст. 105 КПК України встановлено, що вступна частина протоколу, в якому фіксується хід та результати проведення процесуальної дії, має містити дані особи, яка проводить цю процесуальну дію, та всіх осіб, присутніх під час її проведення.

Усупереч наведеним положенням процесуального закону, як видно з матеріалів провадження, у протоколі огляду місця події від 08 лютого 2013 року у проведенні слідчої дії не відображено участі судово-медичного експерта ОСОБА_9, який проводив огляд трупу на місці події, та спеціаліста ОСОБА_10, який здійснював фотозйомку.

Однак ці факти залишилися поза увагою апеляційного суду, унаслідок чого протокол проведення огляду місця події від 08 лютого 2013 року, а також усі інші докази, отримані в ході проведення цієї слідчої дії або на підставі речей, вилучених під час її проведення, не отримали належної оцінки з точки зору допустимості та належності, а також можливості врахування таких доказів при постановленні обвинувального вироку.

Також суд апеляційної інстанції не дав оцінки допустимості речового доказу - недопалку цигарки "Столичні", а також інших доказів, здобутих на його підставі, з огляду на спосіб та процедуру його виявлення, а саме на те, що недопалок було отримано у ході проведення процесуальної дії - огляду місця події (кабінету слідчого) від 10 лютого 2013 року у ОСОБА_11, в ході якого ця особа пояснила, що недопалок виявили під час прибирання будинку, де було вбито ОСОБА_8, тобто його виявили після проведення працівниками міліції огляду місця вчинення злочину.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про законність та обґрунтованість вироку районного суду щодо ОСОБА_7, на дав оцінки допустимості, належності та достатності доказів, на яких ґрунтується доведеність винуватості ОСОБА_7, через що ухвалу апеляційного суду не можна вважати такою, що відповідає вимогам процесуального закону.

Отже, оскаржувану ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, наведені в поданих апеляційних скаргах, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Крім того, згідно з положеннями ст. 376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати, після чого головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

Як видно з матеріалів провадження, судове провадження здійснювалося за участю самого ОСОБА_7 та інших учасників провадження, однак після виходу суду з нарадчої кімнати було проголошено оскаржуваний вирок за відсутності засудженого, унаслідок чого йому не було роз'яснено змісту рішення, порядку та строку його оскарження.

На вказане порушення порушення також належить звернути увагу суду апеляційної інстанції під час нового розгляду провадження і встановити, яким чином таке порушення вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити, а касаційні скарги засудженого та його захисника ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 04 червня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.