розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби та Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2012

у справі № 2а-12006/10/0470

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

за участю Прокуратури Дніпропетровської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0005671502/0 від 17.09.2010.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційних скаргах відповідач та третя особа просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем 20.08.2010 за вх. № 99122 було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року за повною формою з усіма необхідними до неї додатками, у якій платником податків були визначені суми податкового зобов'язання, у тому числі задекларовано: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по рядку 21 у сумі 12 386 492 грн.; залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по рядку 23 у сумі 28 259 088 грн.; залишок від'ємного значення попереднього (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по рядку 24 у сумі 28 259 088 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по рядку 25.1 у сумі 28 259 088 грн.

За результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2010 року, складено акт № 6278/507/15-224/05393043 від 15.09.2010, в якому зафіксовано порушення: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7, 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено суму, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 693 грн., зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 3 192 574 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 17.09.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005671502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на 3 192 574 грн.

Висновок про необхідність зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на 3 192 574 грн. податковим органом зроблено на підставі того, що позивачем неправомірно задекларовано суму податкового кредиту (рядок 10, рядок 17 декларації за червень 2010 року), суму від'ємного значення, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.2 декларації за червень 2010 року) та відповідно завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23 декларації за липень 2010 року) у розмірі 3 192 336,85 грн., у зв'язку з тим що контрагенти позивача за відповідний звітний (податковий) період - червень 2011 року - ТОВ "Мастер-груп", ТОВ "ТК "Схід регіон", ТОВ "Днепрстандарт ЛТД", ТОВ "Компанія Укрметфлюси", ТОВ "Єділія", ТОВ НВП "Макс і К", ТОВ "Егергія", ПЗ з ІІ "Білла-Україна" не відтворили у своїй податковій звітності за червень 2010 року податкові зобов'язання з ПДВ по господарським операціям з позивачем, які ним були задекларовані у складі податкового кредиту та зазначені у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, яким передбачено розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, що підтверджується даними комп'ютерної системи АРМ "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Матеріалами справи встановлено, що позивач у червні 2010 року мав господарські взаємовідносини з контрагентами; ТОВ "Мастер-груп", ТОВ "ТК "Схід регіон", ТОВ "Днепрстандарт ЛТД", ТОВ "Компанія Укрметфлюси", ТОВ "Єділія", ТОВ НВП "Макс і К", ТОВ "Егергія", ПЗ з ІІ "Білла-Україна", які під час укладення договорів з позивачем у даній справі та здійснення господарських операцій з позивачем протягом перевіряємого періоду були зареєстрованими у якості юридичних осіб та як платники податку на додану вартість, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами та про використання отриманого позивачем товару у власній господарській діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

В судовому порядку встановлено формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції мали місце, підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційні скарги відповідача та третьої особи - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби та Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.