розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року

у справі № 686/111/15-а

за позовом ОСОБА_2

до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі - УПФУ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2011-2013 роки.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.02.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ від 14.07.2014. Зобов'язано УПФУ призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) із застосуванням усередненого показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в цілому по Україні, що передує року звернення за 2011-2013 роки, починаючи з 14.07.2014 з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, УПФУ оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом першим частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 26.09.2008 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_2 призначена та виплачувалась пенсія по втраті годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ).

02.06.2014 у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, ОСОБА_2 звернулась до УПФУ із заявою про призначення їй пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ). Для обчислення пенсії просила врахувати середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2011-2013 роки, перед зверненням за пенсією, щодо призначення пенсії по віку з використанням усередненого показника середньої заробітної плати по Україні в середньому на одну застраховану особу і Україні за 2011-2013 роки.

З 02.06.2014 ОСОБА_2 призначено пенсію за віком відповідно до статті 28 Закону № 1058-ІV.

УПФУ листом від 14.07.2014 № 316/П-12 повідомило позивача, що її переведено на пенсію за віком та зазначило, що для розрахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік у розмірі 1 197,91 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час призначення пенсії позивачу за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV необхідно застосовувати показник середньої заробітної платні у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2011-2013 роки, відповідно до правил статті 40 зазначеного Закону.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 1- 1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV (1058-15) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Як зазначено у частині першій статті 40 Закону № 1058-ІV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати під час переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) .

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14.

Відповідно до положень частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час призначення пенсії ОСОБА_2 за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV необхідно застосовувати показник середньої заробітної платні у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2011-2013 роки, відповідно до правил статті 40 зазначеного Закону.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.