розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузня А" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними та скасування припису та постанов,-

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кузня А" звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови від 12 грудня 2013 року №№ 616/13/7/26-17/1212/03, № 617/13/7/26-15/1212/03 та припис від 06 грудня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані постанови та припис є протиправними та такими, що прийняті з порушенням процедури та норм чинного законодавства України, посадові особи при прийнятті припису та вищезазначених постанов вийшли за межі наданих їм повноважень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві від 12 грудня 2013 року № 616/13/7/26-17/1212/03 "Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності"; визнано протиправною та скасовано постанову від 12 грудня 2013 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві № 617/13/7/26-15/1212/03 "Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування постанов відповідача про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, суди попередніх інстанцій виходили із відсутності у відповідача повноважень щодо віднесення об'єктів до І - ІІІ категорії складності, у зв'язку з чим оскаржувані постанови є необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Відмовляючи в частині вимог про визнання протиправним та скасування припису суди зазначили про його правомірність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про правомірність дій Інспекції щодо визначення категорії складного об'єкту та обґрунтованість оскаржуваних постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, при винесені яких Інспекція діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кузня А" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06 грудня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) , на підставі вимоги прокуратури Дніпровського району м.Києва від 26 листопада 2013 року № 29-12863вих13 (вх.№ 7/26-2611/65 від 26 листопада 2013 року), проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ТОВ "Кузня А" по вул.Старосільська,1 (літера Ж) у Дніпровському районі м.Києва.

За результатами проведеної перевірки 06 грудня 2013 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого під час перевірки з виїздом на місце 06 грудня 2013 року зафіксовано, що на земельній ділянці на вул.Старосільській,1 (літера "Ж") у Дніпровському районі м.Києва відповідно до договору купівлі-продажу № 01-10/02 від 01 жовтня 2002 року нежитлова будівля літера "Ж", площею 208,5 кв.м, згідно з реєстраційним посвідченням № 001136, виданого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 10 листопада 2002 року, належить ТОВ "Кузня А". Зі слів директора ТОВ "Кузня А" Геращенка В.А. у 2007 році над нежитловою будівлею літера "Ж" самочинно надбудовано три поверхи, а також над пропарювальною камерою надбудовано чотири поверхи, які експлуатуються під офісно-складські приміщення (об'єкт належить до ІІ категорії складності згідно з ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва") без відповідних дозвільних документів та прийняття об'єкта до експлуатації, чим порушено ч.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На підставі акту перевірки відповідачем 06 грудня 2013 року складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил", яким позивачу заборонено з 09 грудня 2013 року експлуатацію нежитлових будівель за адресою: вул.Старосільська,1 (літера Ж) у Дніпровському районі м.Києва. Встановлено строк для усунення допущених правопорушень у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку до 28 лютого 2014 року.

Також складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно ТОВ "Кузня А", а саме за фактами встановлення:

- за адресою: вул.Старосільська,1 (літера Ж) у Дніпровському районі м.Києва самочинно збудовані триповерхова та чотириповерхова капітальні будівлі під офісно-складські приміщення (об'єкт належить до ІІ категорії складності згідно з ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва"), чим порушено ч.1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідальність за встановлені правопорушення передбачена абз.3 п.4 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності";

- за адресою: вул.Старосільська,1 (літера Ж) у Дніпровському районі м.Києва експлуатуються триповерхова та чотириповерхова капітальні будівлі під офісно-складські приміщення (об'єкт належить до ІІ категорії складності згідно з ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва") без прийняття об'єкта в експлуатацію, чим порушено ч.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідальність за встановлені правопорушення передбачена абз.3 п.6 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

12 грудня 2013 року відповідачем винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності:

- № 616/13/7/26-17/1212/03, відповідно до якої ТОВ "Кузня А" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.3 п.4 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 43848 грн.;

- № 617/13/7/26-15/1212/03, відповідно до якої ТОВ "Кузня А" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.3 п.6 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 54810 грн.

Як встановлено ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі також Закон № 3038-VI (3038-17) ) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (далі - Порядок № 553).

Відповідно до п.7 Порядку № 553 (553-2011-п) позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Згідно ч.4 ст. 41 Закону № 3038-VI, п.11 Порядку № 553 (553-2011-п) посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.

Виходячи з вищевказаних положень закону, приписи Інспекції ДАБК щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, або виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, є обов'язковими до виконання.

Як передбачено п.п.16, 17 Порядку № 553 (553-2011-п) , за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком; у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Як встановлено ч.8 ст. 39 Закону № 3038-VI, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Аналогічні положення закріплені п.п.11, 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 13 квітня 2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (461-2011-п) .

Враховуючи встановлення та доведеність факту самовільного будівництва та експлуатації об'єкта без введення його в експлуатацію у встановленому законом порядку, колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій щодо правомірності винесення відповідачем припису від 06 грудня 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо заборони експлуатації нежитлових будівель та зобов'язання позивача усунути порушення. Судами обґрунтовано відзначено, що нехтування позивачем вимог законодавства та не введення у встановленому порядку самочинно збудованих споруд в експлуатацію, не проведення належним чином перевірки відповідності об'єктів державним будівельним стандартам, нормам і правилам, становить суспільну небезпеку, загрозу життю та здоров'ю людей, оскільки відсутня будь-яка технічна, проектна документація, що підтверджує належну міцність, стійкість та експлуатаційну надійність збудованих споруд.

Відповідно до ст. 32 Закону № 3038-VІ усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 (557-2011-п) затверджений Порядок віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності.

Відповідно до п.7 вказаного Порядку під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Аналіз приписів ст. 32 Закону № 3038-VІ у системному зв'язку з іншими нормами Закону та Порядку дає підстави для висновку, що вона встановлює загальне правило визначення категорії складності об'єкта будівництва. У випадках же, коли проектна документація на об'єкт будівництва відсутня чи об'єкт їй не відповідає, віднесення такого об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності належало до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (на сьогодні - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю) за змістом статей 6, 7 Закону № 3038-VІ здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема контроль за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Частиною 3 ст. 41 Закону № 3038-VІ та ч.2 ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції Закону України від 22 грудня 2001 року № 4220-VІ (4220-17) ; далі - Закон № 208/94-ВР (208/94-ВР) ) до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю віднесено також розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення, наприклад, накладення штрафу за експлуатацію неприйнятого в експлуатацію об'єкта будівництва. Розмір штрафу за таке правопорушення залежить від категорії складності об'єкта будівництва (п.6 ч.2 ст. 2 Закону № 3038-VІ).

Визначення категорії складності об'єкта будівництва за відсутності проектної документації, у якій би було зазначено відповідну категорію, не віднесено до компетенції жодного іншого державного органу.

Отже, Інспекція має повноваження на віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року № 21-433а13.

Враховуючи викладене, з урахуванням правомірності визначення Інспекцією категорії складності будівництва та віднесення самовільного побудованого позивачем об'єкта будівництва до ІІ категорії складності, підстави для скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 12 грудня 2013 року № 616/13/7/26-17/1212/03 за наведеними позивачем в обґрунтування позовних вимог обставин не вбачається.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову у вказаній частині, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в задоволенні позову щодо визнання протиправною та скасування постанови Інспекції від 12 грудня 2013 року № 616/13/7/26-17/1212/03 необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Посилання позивача у запереченнях на касаційну скаргу про неправомірність застосування штрафу у зв'язку з тим, що відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт встановлена Законом № 208/94-ВР (208/94-ВР) після введення нової редакції Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI (4220-17) колегією відхиляються. Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону № 3038-VІ замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Отже, для об'єктів І - ІІІ категорії складності реєстрація декларації є дозволом на виконання будівельних робіт і виконання будівельних робіт без реєстрації декларації є проведенням будівельних робіт без дозволу, за що Законом № 208/94-ВР (208/94-ВР) передбачалася відповідальність й до внесення до нього змін, при цьому санкція за вказане правопорушення на даний час є значно меншою. Крім цього, з урахуванням закріпленого ст. 11 КАС України принципу диспозитивності, а також встановлених ст. 220 КАС України меж перегляду судом касаційної інстанції, вищевказані твердження як додаткові доводи в обґрунтування позовних вимог прийматися не можуть.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Інспекції від 12 грудня 2013 року № 617/13/7/26-15/1212/03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої ТОВ "Кузня А" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.3 п.4 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 54810 грн., судова колегія зазначає наступне.

Абз.3 п.6 ч.2 ст. 2 Закону № 208/94-ВР передбачена відповідальність суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або тих, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів II категорії складності, - у вигляді штрафу у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Стаття 39 Закону № 3038-VІ (який набрав чинності 12 березня 2011 року) визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Дія даного Закону не поширюється на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

Питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів було вперше врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 (449-92-п) , однак ця постанова стосувалася лише об'єктів державного замовлення. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, мав визначатися Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Міністерством інвестицій і будівництва.

З дня набрання чинності у листопаді 1994 року Закон № 208/94-ВР (208/94-ВР) , стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24 жовтня 2000 року шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями ( Закон України від 21 вересня 2000 року № 1988-ІІІ (1988-14) ).

19 січня 2012 року згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VІ (4220-17) Закон № 208/94-ВР (208/94-ВР) викладено у новій редакції, пунктом 6 частини другої статті 2 було встановлено відповідальність за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України (254к/96-ВР) принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, положення п.6 ч.2 ст. 2 Закону № 208/94-ВР щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулюють питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, а саме, не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Таким чином, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена певна відповідальність.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року № 21-433а13.

За твердженням позивача та наданими ним доказами, що не спростовано відповідачем, самовільна надбудова над нежитловою будівлею по вул.Старосільська,1 у м.Києві здійснена у 2007 році. З урахуванням відсутності на той момент встановленого законодавством обов'язку щодо введення об'єкта в експлуатацію та закону, який би передбачав відповідальність за експлуатацію об'єкта, не введеного в експлуатацію, підстави для притягнення позивача до відповідальності за абз.3 п.6 ч.2 ст. 2 Закону № 208/94-ВР відсутні.

З урахуванням вказаних обставин та положень закону, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно скасовано постанову Інспекції від 12 грудня 2013 року № 617/13/7/26-15/1212/03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень в частині задоволення позовних вимог щодо скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 12 грудня 2013 року № 616/13/7/26-17/1212/03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення в цій частині, яке підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року скасувати в частині визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12 грудня 2013 року № 617/13/7/26-17/1212/03. Прийняти в цій частини нове рішення про відмову у позові.