розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Приватної торгово-виробничої фірми "Евіта"

до відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради

про скасування рішення, -

22.03.2013 р. до суду з позовом про часткове скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради звернулась приватна торгово-виробнича фірма "Евіта" (далі Підприємство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням відповідача від 26.07.2012 р. Підприємству надано припис демонтувати павільйон, розташований в м. Одеса по вул. Пирогівській, 8. Вважаючи, що рішення про демонтаж павільйону відповідачем прийнято всупереч вимог чинного законодавства, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 6.06.2013 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли передчасного та помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на підставі розпорядження виконкому Одеської міської ради від 12.05.1997 р. експлуатує тимчасову споруду - торгівельний кіоск, розташований по вул. Пирогівській, 8 у м. Одеса.

У 2010 р. Підприємство отримало від виконкому Одеської міськради дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі зі строком дії дозволу з 5.02.2010 р. по 5.02.2011 р.

Інформації щодо звернень позивача після лютого 2011 р. до органів місцевого самоврядування щодо продовження дії дозволу на розміщення тимчасової споруди матеріали справи не містять.

Рішенням відповідача № 347 від 26.07.2012 р. управлінню розвитку споживчого ринку та захисту споживачів Одеської міської ради доручено вжити заходів з проведення демонтажу некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торгівлі, до переліку яких включено і кіоск по вул. Пирогівській, 8.

До 2011 р. розгляд органами місцевого самоврядування питань розміщення малих архітектурних форм регламентувався Порядком розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності (затв. постановою КМУ від 26.08.2009 р. N 982 (982-2009-п) ,) Методичними рекомендаціями щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності (затв. наказом Мінбуду від 4.09.2006 р. N 296 (v0296667-06) ), Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності (затв. наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 р. N 227 (z0755-00) ) та іншими нормативними актами.

З набранням у березні 2011 р. чинності Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) встановлено інший механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм.

Так, статтею 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) , а розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 (z1330-11) . (далі Порядок № 244). При цьому пунктом 2.30 Порядку № 244 обумовлено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така споруда підлягає демонтажу.

З огляду на це для правильного розгляду справи та належної оцінки законності прийнятого відповідачем рішення щодо демонтажу тимчасової споруди, судам слід встановити, чи мав позивач станом на липень 2012 р. отриманий у передбаченому чинним законодавством дозвіл на розміщення тимчасової споруди та чи закінчився раніше наданий Підприємству дозвіл на її розміщення.

Встановивши зазначене, суди повинні дати оцінку відповідності прийнятого виконкомом рішення про демонтаж тимчасової споруду приписам Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) та Порядку № 244 (z1330-11)

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 6.06.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.