розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області правонаступника Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі № 2а/0470/1139/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" (далі - Товариство) до ДПІ, про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У січні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0001072302 від 16.12.2011 року.

На обґрунтування позову зазначило, що податковий орган, при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, дійшов помилково висновку про те, що Товариством у порушення вимог п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України була визначена та задекларована сума бюджетного відшкодування за липень-серпень 2011 року.

Рішення ДПІ щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства прийняте 15.07.2010 року, а тому посилання на наявність права для позбавлення бюджетного відшкодування у зв'язку з відсутністю відповідного свідоцтва протягом останніх 12 місяців є необґрунтованими.

29 листопада 2012 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0001072302 від 16.12.2011 року скасоване.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року рішення ДПІ щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства скасоване, висновки податкового органу про наявність підстав для позбавлення бюджетного відшкодування у зв'язку з відсутністю відповідного свідоцтва протягом останніх 12 місяців та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправними.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 18.08.2011 року до 1.09.2011 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства щодо правомірності нарахування ним податкового кредиту та достовірності нарахування платником бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з податку на додану вартість за липень - серпень 2010 року і уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість за липень 2010 року, за наслідками якої 1.09.2011 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що у зв'язку з порушенням вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7, п. 9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР від 3.04.1997 року "Про податок на додану вартість" Товариство позбавляється права на нарахування податку та складання податкових накладних за деклараціями з податку на додану вартість за період з липня 2010 року до серпня 2010 року з урахуванням уточнюючих розрахунків за липень 2010 року, позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2010 року, у розмірі 76 158,00 грн., серпень 2010 року, у розмірі 145 843,00 грн.

3 жовтня 2011 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000832302 щодо відмови Товариству у надані бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 222 001,00 грн.

19 жовтня 2011 року Товариство звернулося до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області зі скаргою щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

16 грудня 2011 року Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області прийняла рішення щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000832302 від 3.10.2011 року.

16 грудня 2011 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001072302 щодо зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розміні 222 001,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.5 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України (2755-17) не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування; мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Як правильно встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 16.10.2008 року Товариство отримало свідоцтво № 100145721 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

15 липня 2010 року ДПІ анулювала свідоцтво Товариства, як платника податку на додану вартість, на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року.

Дії особи, що використовувала другий індивідуальний податковий номер при складанні податкової звітності, податкових накладених та інших документів в період між анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість до набрання законної сили судовим рішенням щодо протиправності такого анулювання є правомірними.

13 серпня 2010 року Товариство отримало свідоцтво № 100297841 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

27 листопада 2009 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а-14431/09/0470 адміністративний позов ДПІ щодо припинення юридичної особи Товариства задоволено.

10 серпня 2010 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заява Товариства щодо перегляду постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року за нововиявленими обставинами задоволена, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року скасована.

24 травня 2011 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2013 року, рішення ДПІ щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства визнане протиправним та скасоване; рішення ДПІ про повторну видачу Товариству свідоцтва платника податку на додану вартість № 100297841 від 13.08.2010 року скасоване, визначено, що останнє втрачає чинність з моменту набрання законної сили постановою суду; зобов'язано ДПІ вчинити дії з відновлення дії свідоцтва № 100145721 про реєстрацію Товариства платником податку на додану вартість з моменту його видачі.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що рішення про анулювання свідоцтва платника податку, оформлене актом № 1961/29-021-1 від 15 липня 2010 року, на яке посилається податковий орган при прийнятті акту № 1912/23-5/36093812 від 1.09.2011 року та при винесенні у зв'язку з цим оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, скасоване, що виключає можливість його застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.