розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Севастопольської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, Головне управління Держкомзема в м. Севастополі, Севастопольська міська філія Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" про визнання протиправним та скасування рішення,-

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської міської ради Автономної Республіки Крим від 15.12.2009 № 8637 про надання згоди ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою з відведенням земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_6 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, позивач не є власником земельної ділянки по вул. Партизанській, 18 в м.Севастополі, однак як на підставу набуття права власності посилається на той факт, що він є членом садівничого товариства "Керамік" і користується земельною ділянкою, яка входила до складу земельної ділянки СТ "Керамік" та була передана позивачу у власність на підставі розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя від 02.09.2002 року №473-р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали, що позивач не набув права власності на спірну земельну ділянку, а отже правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 2, 3 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з положеннями статей 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, що діяв на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судами не встановлено та не підтверджено жодними доказами наявність у позивача зареєстрованого права (власності чи користування) на земельну ділянку площею 225 м2, яка входить до складу земельної ділянки по АДРЕСА_2

При цьому, розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації м.Севастополя від 02.09.02 № 473-р, на яке посилається позивач - не є документом, яким посвідчується право власності або право користування позивача на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частин 1, 2 7 - 10 статті 118 ЗК України, якщо зацікавлена особа, як сторона у правовідносинах з приватизації земельної ділянки не виконає дій та іншими нормами, що регулюють порядок набуття у власність земельних ділянок, то рішення уповноваженого органу про передачу земельної ділянки у власність або в користування - є таким, що не виконано і не має наслідків в виді виникнення права власності або права користування.

Крім того, суди встановили, що земельна ділянка площею 225 м знаходилася та знаходиться за межами земельної ділянки, наданої садівничому товариству "Керамік" для колективного садівництва, що підтверджується графічними матеріалами (планами земельних ділянок), наданими позивачем.

Зазначене підтверджується також листом ГУ Держкомзему в м. Севастополі вих. № 8-2-1-1/13424 від 26.12.11, згідно якого, земельна ділянка третьої особи по АДРЕСА_2 знаходиться поза межами садівничого товариства "Керамік".

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.