розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 21 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Краматорської міської ради, треті особи: держава Україна в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Машинобудівний коледж Донбаської машинобудівної академії, БТІ м. Краматорська про визнання протиправним та скасування рішення,-

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 21 серпня 2012 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Краматорської міської ради, треті особи: держава Україна в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Машинобудівний коледж Донбаської машинобудівної академії, БТІ м. Краматорська про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 17 листопада 2010 року № 764 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 17.11.2010 р. № 764 вирішено оформити право державної власності Держави України в особі Міністерства освіти і науки України, яка закріплена за Машинобудівним коледжем Донбаської державної машинобудівної академії на праві оперативного управління на будівлю гуртожитку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Рішення прийнято за наслідками розгляду заяви директора машинобудівного коледжу Донбаської державної машинобудівної академії.

На підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: будівлю гуртожитку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. В свідоцтві зазначено, що майно є державною формою власності Держави Україна в особі Міністерства освіти і науки України, яка закріплена за машинобудівним коледжем Донбаської державної машинобудівної академії на праві оперативного управління.

Матеріалами справи підтверджується, що в приміщенні гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться квартири, які належать позивачам на праві приватної власності, яке набуто внаслідок приватизації у передбаченому законом порядку, що підтверджується правовстановлюючими документами.

Судами вірно враховано, що між сторонами виник спір щодо права власності або користування допоміжними приміщеннями: підвалами, сараями, гаражами.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали, що позивачами не надано доказів про отримання права власності на допоміжні приміщення будинку та на господарські споруди, в якому вони є власниками приватизованих квартир. Крім того, вказано, що спірним рішенням № 764 було оформлено право власності на будівлю гуртожитку з господарським будівлями та спорудами в цілому, що ніяким чином не порушує право громадян на їх приватну власність.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками судів з огляду на їх правомірність та обґрунтованість та вбачає за доцільне зазначити про таке.

Так, рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 17.11.2010 р. № 764 прийнято відповідно до абзацу "б" п.10 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування", відповідно до якого, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження обліку відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Згідно Положення про Машинобудівний коледж ДДМА вбачається, що він заснований на державній формі власності, без права юридичної особи.

На підставі державного акту на право користування землею, Машинобудівний коледж Донбаської державної машинобудівної академії є постійним користувачем землі для розміщення учбового корпусу, гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно акту передачі-прийняття від 27-29.11.1991 року вбачається, що МінВУЗ України передав, а міжреспубліканська асоціація учбових закладів "Машинобудівник" прийняла Краматорський машинобудівний технікум, який в подальшому реорганізовано в Машинобудівний коледж Донбаської державної машинобудівної академії.

Згідно оцінювального акту, розрахункової таблиці, вбачається, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 (1951 рік побудови, площа 1586.1 кв.м., підвал площею 999.1 кв.м) знаходиться на балансі Машинобудівного коледжу ДДМА.

Відповідно до інвентарної справи БТІ м. Краматорськ також підтверджується, що побудови за адресою: АДРЕСА_1 належать машинобудівному коледжу.

З таких підстав, відповідач на законних підставах та в межах своєї компетенції прийняв рішення про оформлення права власності на будівлю гуртожитку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 з метою здійснення належного обліку об'єктів нерухомого майна. Вказаним рішенням не визнавалось права власності, а лише оформлено належним чином документи, які посвідчують право державної власності.

Дії відповідача вчинені також на вимогу приписів статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідно до якої, - обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на п.2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та ст. 369 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, в зв'язку з набуттям права власності на квартири, вони є власниками допоміжних приміщень: сараїв та гаражів.

Відповідно до ч.2 статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладов, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Зазначені норми не встановлюють, що гаражі є допоміжним приміщенням. Між сторонами виник спір саме щодо користування допоміжними приміщеннями та гаражами, але право власності на гаражні приміщення позивачами в установленому порядку не набувалось.

Крім того, однією із позовних вимог є вимога про зобов'язання БТІ м.Краматорська скасувати державну реєстрацію, яка вчинена на підставі спірного рішення № 764. Разом з тим, БТІ м. Краматоррське не притягнуто відповідачем по справі, а тому неможливо приймати рішення про зобов'язання вчинення певних дій щодо особи, яка не залучена стороною по справі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, а оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Краматорського міського суду Донецької області від 21 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.